YouControl — сервис проверки контрагентов. Полное досье на компанию доступно в индивидуальных тарифах.

Главная /

Каталог судебных решений Украины

/

Суды Херсонская область

/

Господарський суд Херсонської області

Решение № 42982925, 26.02.2015, Господарський суд Херсонської області

Дата принятия

26.02.2015

Номер дела

923/1875/14

Номер документа

42982925

Форма судопроизводства

Хозяйственное

Компании, указанные в тексте судебного документа

1) ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 р. Справа № 923/1875/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Литвиненко Т.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу порушену

за позовом ОСОБА_1, місцезнаходження АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", 73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна,26 , код ЄДРПОУ 05743013

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату за час простою, час переробки

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не з'явились

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату за час простою, час переробки та компенсацію за затримку виплати заробітної плати.

Позов подано саме до господарського суду Херсонської області, оскільки ухвалою від "05" травня 2014 р. господарський суд Херсонської області порушив справу про банкрутство Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", місцезнаходження вул. Червонопрапорна, буд.26, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05743013.

Суди керуються приписами пункту 4 ст. 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " яким встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до Боржника, у тому числі вимоги про стягнення заробітної плати.

Відповідач надав відзив та пояснення, додаткові документи, повністю заперечує проти заявленого позову та просить відмовити у позові.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з 05.12.1988 року працював на ПАТ "Херсонський завод карданних валів" машиністом компресорних установок 4 розряду.

Починаючи з листопада 2008 р. підприємство почало працювати нестабільно, з простоями. Відповідно до наказу № 693 от 26.11.2008р. на підприємстві встановлений режим роботи 2 робочих дні в неділю.

20.08.2009р. адміністрацією підприємства видано наказ № 226 « Про переукладення трудових договорів та режим роботи». Зазначеним наказом був встановлений режим роботи з оплатою 0,4 ставки. Позивач з такими умовами праці не погодився, та був звільнений наказом від 01 січня 2010р. за п.6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із зміною істотних умов праці. Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки з листопада 2008р. підприємство працювало в режимі неповного робочого тижня. В листопаді 2008р. простій склав 100.5 годин, але за цей час йому не була виплачена оплата в розмірі 408,03 грн.

Згідно наказу № 9 від 22.01.2009р. починаючи з 23 березня 2009р. встановлений режим роботи 2 дні на тиждень, позивач був повідомлений про зміну умов праці.

У період з 01.12.2008 по 01.02.2009р. він працював за встановленим графіком роботи неповний робочий тиждень та оплатою за фактично відпрацьований час.

Наказом від 17.02.2009р.№ 32 внесені зміни в оплату праці, яка встановлювалась в розмірі 0. 4 ставки починаючи з 23.03. 2009р

Наказом № 226 від 20.08.2009р. запроваджена оплата праці в розмірі 0,4 ставки два перших дня тижня терміном 8 годин. Позивач попереджений про вказані зміни, але заяву про зміну умов праці писати відмовився і по закінченню 2 двох місяців з часу попередження - звільнений.

Рішенням Комсомольського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2010р. у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час простою та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Проте рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 листопада 2010р. зазначене рішення Комсомольського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2010р. скасоване, позивач був поновлений на посаді машиніста, на його користь стягнуті суми за час вимушеного прогулу, оплата за час цілозмінного простою в листопаді 2008р.

З 1 березня 2009р. позивач працював неповну робочу неділю, стверджує, що в інші дні роботодавець на територію підприємства його не допускав. Позивач вважає, що в наслідок таких дій роботодавця у нього виникло недопрацювання робочого часу, згідно затвердженого графіку-календаря роботи ПАТ "ХЗКВ" на 2009 рік - простій.

За розрахунками позивача, наведеними у тексті позовної заяви,

- за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 р. час простою та сума заборгованості за простій складають 4 139,75 грн.

- за період 2011р. сума заборгованості за простій становить 4 882,60 грн.

- за 2012р. сума заборгованості за простій становить 5 399грн,66грн.

- за 2013р. сума заборгованості за простій становить 12 065,83грн.

- за 2014р. сума заборгованості за простій становить 12 239,26 грн.

Позивач також вважає, що окрім виплати вищезазначених сум за простої у 2009 - 2014р.р. відповідач ПАТ «ХЗКВ» має виплатити компенсацію за затримку виплати заробітної плати за простої.

Також позивач вважає, що зазначені порушення з боку роботодавця за нього не в повному обсязі сплачені внески до Пенсійного Фонду України, що в свою чергу позначається на нарахуванні страхового пенсійного стажу.

17.05.2013 року наказом № 97 у зв'язку із складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на оплату обов'язкових платежів відповідач з 22.07.2013 р. перейшов на режим роботи підрозділів заводу тривалістю 1 день при 5-ти денній робочій неділі (0,2 ставки).

19.08.2013р. позивач був ознайомлений с наказом №97 от 17.05.2013р. про зміну діючих умов організації та оплати праці відповідно до ст.103 КЗпП України.

19.08.2014 р. позивач був ознайомлений з наказом № 19 від 26.06.2014р про скорочення штатних одиниць, де в п.2 зазначено про перейменування енерго-силового участку та бюро головного енергетика у відділ головного енергетика.

Позивачу було запропоновано підписати приказ-розпорядження про перевод з енерго-силового участку у відділ головного енергетика з переходом на режим 0,2 ставки.

Позивач відмовився писати заяву про перехід на інший режим роботи, у зв'язку з чим був попереджений про можливе звільнення по п.6 ст.36 КЗпП України за відмову працювати у зв'язку із змінами суттєвих умов праці через два місяці.

Наказом від 22.10.2014р. № 82-к ОСОБА_1, машиніст компресорних установок 4 розряду енергосилового участку, звільнений на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України - за відмову від продовження роботи у зв'язку із змінами суттєвих умов праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Позивач просить суд прийняти рішення, яким

- визнати його працюючим на повну ставку (п.2 прохальної частини позову)

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за простій з 01 березня по 31.грудня 2009р. в сумі 4139,75грн. ( п.3 прохальної частини позову)

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64грн. ( п.4 прохальної частини позову )

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні-вересні 2009р. з урахуванням оплати простою (п.5 прохальної частини позову ),

- стягнути з відповідача заробітну плату за простій у 2011р. в сумі 4882,60 грн.(п.6 прохальної частини позову)

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою (п.7 прохальної частини позову ),

- стягнути з відповідача заробітну плату за простій у 2012р. в сумі 5 399,66 грн.( п.8 прохальної частини позову),

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012р. з урахуванням оплати простою (п.9 прохальної частини позову ),

- стягнути з відповідача заробітну плату за простій у 2013р. в сумі 12 065, 83 грн.( п.10 прохальної частини позову),

- стягнути з відповідача заробітну плату за простій з 01.01.2014р. по 22.10. 2014р. в сумі 12 239,26 грн.( п.11 прохальної частини позову),

- зобов'язати відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати ( за час простоїв) - п.12 прохальної частини позову),

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданих валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009,2011,2012,2013,2014р.р. (п.13 прохальної частини позову)

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014р.р. (п.14, 15 прохальної частини позову)

- визнати незаконним та скасувати наказ № 97 від 17.05.2013р. «Про режим робот з липня 2013р.» (п.17 прохальної частини позову )

- визнати незаконним та скасувати наказ № 82-к від 22.10.2014р. про звільнення ОСОБА_1 ( п.18 прохальної частини позову)

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову)

- стягнути з ПАТ "Херсонський завод карданних валів" на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 19.12.2014р. (п.20 прохальної частини позову )

- зобов'язати ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову )

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1 ( п.22 прохальної частини позову.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, згідно з якою суди (загальної юрисдикції) розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. « Про практику розгляду судами трудових спорів» ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.94р, № 18 від 26.10.95р., № 15 від 25.05.98р.) у будь-якому разі, безпосередньо в районних (міських) народних судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.

Проте статтею 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України № 4212 від 22.12.2011р. з наступними змінами та доповненнями) встановлено особливу підвідомчість, підсудність, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначено статтею встановлено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи.

Відповідно до п.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою(стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство юридичної особи, у обов'язковому порядку розглядає спори про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі не усіх працівників , а лише посадових та службових осіб боржника.

За таких обставин, господарському суду не підвідомчі спори про поновлення на роботі усіх працівників, окрім посадових та службових осіб, до складу яких не можна віднести позивача ОСОБА_1 - машиніста компресорних установок 4 розряду енергосилового участку. З тих же підстав господарському суду не надано право розглядати спори стосовно вимог про

- визнання працюючим на повну ставку (п.2 прохальної частини позову)

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.13 прохальної частини позову)

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України (п.14, 15 прохальної частини позову)

- визнання незаконним та скасування наказу № 97 від 17.05.2013р. «Про режим робот з липня 2013р.» (п.17 прохальної частини позову )

- визнання незаконним та скасування наказу № 82-к від 22.10.2014р. про звільнення ОСОБА_1 ( п.18 прохальної частини позову)

- поновити на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову)

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.21 прохальної частини позову )

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ( п.22 прохальної частини позову.

Позивачу роз'яснено підстави, за яких господарський суд, керуючись ст. ст. 1, 2 , 44, 49, п.1 ст. 80 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " припиняє провадження в частині позовних вимог про :

- визнання працюючим на повну ставку (п.2 прохальної частини позову);

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.13 прохальної частини позову) ;

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України (п.14, 15 прохальної частини позову);

- визнання незаконним та скасування наказу № 97 від 17.05.2013р. «Про режим робот з липня 2013р.» (п.17 прохальної частини позову );

- визнання незаконним та скасування наказу № 82-к від 22.10.2014р. про звільнення ОСОБА_1 ( п.18 прохальної частини позову);

- поновити на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову);

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.21 прохальної частини позову ) ;

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ( п.22 прохальної частини позову.

Стосовно інших позовних вимог, розгляд яких здійснюється господарськими судами України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.

Установлення режиму роботи є правом підприємства, що реалізується трудовим колективом або власником за узгодженням із профспілковою організацією підприємства за допомогою встановлення робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності, введення підсумованого обліку робочого часу, часу початку та закінчення робочого дня, тривалості перерви для відпочинку та харчування, поділу робочого дня на частини.

Установлення або скасування неповного робочого часу для всього підприємства або окремих структурних підрозділів або окремої категорії працівників є правом власника та може реалізовуватися при введенні змін в організацію виробництва і праці.

Власник має право провести зміну щодо встановлення або скасування суміщення професій (посад). Суміщення професій означає інтенсифікацію праці (виконання інших функціональних обов'язків) при незмінній тривалості робочого часу.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна розрядів і найменувань посад.

Зміни згаданих вище істотних умов праці не повинні спричиняти примусу до праці. Частиною третьої статті 32 КЗпП на власника покладені обов'язки попередити працівника за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також зміну істотних умов праці працівника.

19.08.2014 року працівника ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 97 від 17.05.2013 року про перехід роботи підприємства на 1 день на тиждень при 5-ти денному робочому тижні та наказом № 19 від 26.06.2014 року про реорганізацію енергосилового цеха у відділ головного металурга з підпорядкуванням відділу головному металургу (про зміну істотних умов праці).

Працівник ОСОБА_1 відмовився від продовження від роботи про що було складено відповідний акт від 20.10.2014 року, який і став підставною його звільнення.

На підприємстві діють Правила Внутрішнього трудового розпорядку, затверджені трудовим колективом, протокол № 1 від 13.05.2010 року (далі - правила).

Відповідно до п. 1.1 «Правила внутрішнього трудового розпорядку розроблені у відповідності до чинного законодавства України з метою забезпечення чіткої організації праці, відповідних безпечних умов праці, підвищення ефективності та раціонального використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни».

Згідно п. 1.3. Правила є обов'язковими для виконання сторонами трудових відносин

Працівник зобов'язаний :

- своєчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце та підготуватися до виконання трудових обов'яків;

- почати роботу відповідно до режиму дня;

- бути на робочому місті всю зміну за виключенням перерви на обід та відпочинок, якщо інше не передбачено специфікою роботи;

- дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору».

Відповідно до П. 8.7 Правил «Знаходження працівника підприємства поза робочим місцем розглядається як грубе порушення, та карається у тому числі звільненням».

Згідно ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відсутність навантаження на працівникові під час простою в зв'язку з відсутністю сировини чи інших забезпечувальних зайнятість матеріалів, не звільняє його від обов'язку постійного здійснення організаційно-технічного обслуговування та підтримання в готовності свого робочого місця, щоб при закінченні простою та відновленні роботи підприємства, працівник зміг оперативно розпочати здійснення своєї трудової функції, а виконання цих заходів неможливо при відсутності працівника на робочому місці.

Отже, простоєм можуть бути кваліфіковані тільки такі випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із зазначених вище причин. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідного часу відповідно до частини першої ст. 113 КЗпП, хоча б йому було зарані відомо про неминучість простою.

З урахуванням викладеного, працівник підприємства, який виконує вимоги законодавства про працю та Правил Внутрішнього Трудового Розпорядку на підприємстві, відвідує підприємство в очікуванні закінчення простою, безумовно повинен отримувати оплату у встановленому Законом порядку з розрахунку «не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)».

Чинним законодавством не передбачається, що у разі простою працівник не повинен відвідувати підприємство та може порушувати вимоги Правил Внутрішнього трудового розпорядку.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується позивачем, що він не відвідував підприємство під час простою, тим самим порушував вимоги п.п. 1.3, 3.1, 8.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а тому не має права на компенсацію в розмірі 2/3 від тарифної ставки.

Посилання Позивача на неправомірну недоплату за простій після поновлення його на роботі на підставі рішення суду є безпідставними.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010 року гр. ОСОБА_1 було поновлено на роботі в зв'язку з тим, що «позивач фактично погодився на роботу за новими умовами праці та весь час з моменту їх встановлення 23.03.2009 року, працював згідно таких умов, а уточнення останніх в наказі від 20.08.2009 року - не є істотними умовами праці».

Отже, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010 року було встановлено факт прийняття гр. ОСОБА_1 нових умов праці з переходом на 0,4 ставки, відповідно до наказу по підприємству з березня 2009 року.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, спростовуються доводи Позивача про те, що його було поновлено судом на повну ставку і йому наче б то ПАТ «ХЗКВ» з 2009 року повинен був виплачувати заробітну плату з розрахунку повної ставки, тому вимоги Позивача щодо стягнення недоплаченої заробітної плати в цій частині є також безпідставними.

У якості заперечення щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного простою відповідач додатково надав копії рішень Комсомольського районного суду м. Херсона від 16.05.2014 року у справі № 667/2191/14-ц, від 16.05.2014 року у справі № 667/2184/14-ц, від 26.03.2014 року у справі № 667/1538/14-ц з ЄДРСУ, якими, відповідно до ст. ч. З ст. 35 ГПК України, встановлено факти, які не підлягають доказуванню, а саме: «факт, що працівниками ПАТ «Херсонський завод карданних валів» не чинились перешкоди у відвідуванні підприємства під час простою».

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття і види доказів. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок доказування і подання доказів, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Докази мають бути належними і допустимими. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, господарський суд вважає доведеними усі обставини, що встановлені у доданих відповідачем рішеннях Комсомольського районного суду м. Херсона від 16.05.2014 року у справі № 667/2191/14-ц, від 16.05.2014 року у справі № 667/2184/14-ц, від 26.03.2014 року у справі № 667/1538/14-ц.

Позивач не надав доказів того, що протягом усього часу, який він вважає простоєм, він знаходився на робочому місці або того, що йому чинились перешкоди у доступі до робочого місця.

Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Проте позивач не заявляв вимоги про стягнення з ПАТ "Херсонський завод карданних валів " заборгованості по остаточному розрахунку та передбаченої ст.117 КЗпП України компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснив порядок отримання судового рішення та його оскарження.

Керуючись ст. ст. 1, 2 , 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " , суд -

в и р і ш и в:

1. Припинити провадження стосовно позовних вимог про :