Решение № 42975721, 16.02.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9767/14-ц

Провадження № 2/161/826/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Олексюка А.В.

при секретарі: Шумиводі О.І.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Мірчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2012 року являється власником квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що з 17.07.2010 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі.

Проте, у зв'язку з припиненням між сторонами фактичних шлюбних відносин, з вересня 2013 року відповідач в спірній квартирі не проживає та не приймає участі у сплаті комунальних послуг.

Просить суд визнати ОСОБА_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняти з державної реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

06.08.2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час спільного проживання сторони за кошти, які були надані ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі кредитного договору від 26.11.2012 року, придбали квартиру АДРЕСА_1.

Вважає, що вищевказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просить суд визнати за нею право власності на ? частини спірної квартири, зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції внести відповідні відомості щодо її права власності на ? даної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні їй квартирою АДРЕСА_1.

Крім того, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в її користь понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 26.09.2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном в порядку ст. 123 ЦПК України прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації.

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 внаслідок відсутності її понад встановлені строки; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/3 частину даної квартири; стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частину виплаченої кредитної заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір № 86712С5 від 25.11.2012 року, цільове використання коштів - придбання житла в сумі 10477,88 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; грошову компенсацію за належну ОСОБА_3 1/3 частину виплаченої частини вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 26146,00 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; визнати за ним право власності на 2/3 частини та за ОСОБА_8 на 1/3 частини вищевказаної квартири.

Ухвалою суду від 26.01.2015 року позов в частині вимог щодо припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/3 частину даної квартири; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за належну їй 1/3 частину виплаченої кредитної заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір № 86712С5 від 25.11.2012 року, цільове використання коштів - придбання житла в сумі 10477,88 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; грошової компенсації за належну ОСОБА_3 1/3 частину виплаченої частини вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 26146,00 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини та визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, в решті вимог позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених. Просили суд первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнала. Просила суд зустрічний позов задовольнити, в задоволенні первісного позову просила відмовити за безпідставністю вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» Мірчук В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного та зустрічного позовів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, проте належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов безпідставний та не підлягає до задоволення. Зустрічний позов підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 17.07.2010 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (а.с. 32).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2012 року власником квартири АДРЕСА_1, являється ОСОБА_1 (а.с. 11).

З будинкової книги вбачається, що у спірній квартирі з 20.02.2013 року зареєстрована ОСОБА_3 (а.с. 7-9).

Ч.1 ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами вимоги ст. 71 ЖК України не застосовується, оскільки спірне житло приватизоване.

Відповідно до п. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі протягом дев'яти місяців, що підтверджується висновком про результати розгляду заяви ОСОБА_1 щодо підтвердження факту не проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі від 05.06.2014 року та 11.06.2014 року (а.с. 13, 14).

В спірній квартирі ОСОБА_1 змінив замки, що перешкоджає доступу ОСОБА_3 до спірної квартири. Крім того, судом встановлено, що речі ОСОБА_3 надалі перебувають у даній квартирі.

Отже, відсутні підстави для застосування до правовідносин вимог ст. 405 ЦК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації слід відмовити за безпідставністю вимог.

Разом з тим , підлягає до часткового задоволення позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном, з наступних підстав.

Для придбання даної квартири ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір № 86712С5 від26.11.2012 року, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 235312,00 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 86712Р5 від 26.11.2012 року (а.с. 35).

Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого останнім в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. ).

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 просить в порядку поділу спільного майна визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші та інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Згідно зі ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина 1 ст. 68 СК України визначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ст. 65 СК України договір укладений, одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Виходячи з норм ст. ст. 57, 61, 70 СК України спільною сумісною власністю чоловіка та дружини є виключно та частка квартири АДРЕСА_1, кредит за яку був сплачений подружжям за час перебування в шлюбі.

Пункти 23-24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року визначають, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

В судовому засіданні встановлено, що кредит відповідачем не погашений, банк згоди на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках не давав, зміни до кредитного договору від 26.11.2012 року року сторонами не вносились. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 в банк за переведенням на неї частини боргу не зверталась, окрім того для внесення змін у кредитний договір потрібна згода банку, яка останнім не надана. Також, в даному випадку будуть порушені права банку.

Разом з тим, на поділ майна подружжя та розмір часток кожного з них у спільному майні, впливає також стан погашення кредиту.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 щодо поділу майна подружжя, а саме спірної квартири, є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Не підлягає, також, до задоволення вимога позивача щодо зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції внести відповідні відомості щодо права власності на ? даної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки також є передчасною.

Разом з тим, судом встановлено, що з серпня 2013 року відповідач у вхідних дверях замінив замки, внаслідок чого позивач разом з неповнолітньою дитиною не може потрапити в помешкання.

Відповідно до ст. 155 ЖК України власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач замінив замки у вхідних дверях спірної квартири, чим створив позивачу перешкоди в користуванні належним їй на праві спільної сумісної власності майном.

Отже, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В порядку ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати понесені сторонами пропорційно до розміру задоволених судових вимог.

Керуючись,ст.ст.10, 15, 30, 60, 80, 210, 215 ЦПКУкраїни; ст.ст. 60-65, 70-75 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорока трьох) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк