Решение № 42971014, 05.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3005/15 Справа № 175/5566/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору від 24.06.2008 року (а.с.11-13) ОСОБА_4 отримала у КБ "Приватбанк" кредит у розмірі 86914,43 доларів США, зі строком погашення до 24.06.2028 року включно.

В зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів, станом на 07 листопада 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 292733 доларів США, яка складається з: заборгованість за кредитом - 88321,01 доларів США, заборгованість по процентам 63456,31 доларів США, заборгованість по комісії - 15869,89 доларів США, пеня - 111116,38 доларів США , штраф - 31,29 доларів США (фіксована частина), штраф - 13938 доларів США (процентна складова).

Пунктом 8.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На адресу відповідача, ОСОБА_4, рекомендованим листом була надіслана письмова вимога про повернення суми кредиту в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, відповідач був попереджений, що у разі невиконання зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, також відповідачу запропоновано у разі невиконання зобов'язання добровільно звільнити будинок (а.с.8-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до п.1 ч.1 цього Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника чи майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов'язання ОСОБА_4 за споживчим кредитом, наданим ПАТ КБ "Приватбанк" в іноземній валюті - доларах США. У даному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідачів та їх дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, виходив із того, що оскільки, відповідачка одержала кредит в іноземній валюті, у забезпечення його виконання передала в іпотеку житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 250 кв. м, вказане нерухоме майно використовується як місце постійного проживання, іншого житла не має, то звернення стягнення на нього не може бути проведене відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Проте з такими висновками повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахував того, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не встановлено, що іпотека припиняється, лише встановлено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Виходячи із ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

Стаття 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення публічних торгів; або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

В п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" роз'яснено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення ч.3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку", яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (відповідно до ст. 33 вказаного Закону, це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (ч.2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку") іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

Відповідно до ст. 109 ЖК виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений

або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З урахуванням зазначених вище вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги частково. В рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором № DNРОGK00000063 від 24.06.2008 року, в сумі 292733доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2013 року за курсом 7,99 грн. становить 2338937,14 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNРОGK00000063 від 24.06.2008 року - будинок загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за подачу позовної заяви 3654 грн., апеляційної скарги - 1827 грн.

Також, колегія суддів вважає за необхідне визначити, відповідно до вимог ст. 217 ЦПК, що рішення суду в частині звернення стягнення на будинок загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 217, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" за договором № DNРОGK00000063 від 24.06.2008 року, в сумі 292733 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2013 року за курсом 7,99 грн. становить 2338937,14 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNРОGK00000063 від 24.06.2008 року - будинок загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за подачу позовної заяви 3654 грн., апеляційної скарги - 1827 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на будинок загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Судді: