Постановление суда № 42967132, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 березня 2015 року м. Київ В/800/1058/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Іваненко Я.Л.,

суддів Амєліна С.Є.,

Бутенка В.І.,

Заїки М.М,

Штульман І.В.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказів,

в с т а н о в и л а:

25 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, якими відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не допущено порушень вимог трудового законодавства при прийнятті спірних наказів про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення з посади відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП, оскільки висновку атестаційної комісії про звільнення позивача як такого, що не відповідає займаній посаді, передував наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з підстав неналежного виконання службових обов'язків. Надаючи правову оцінку оскаржуваному позивачем наказу про оголошення йому догани, суд касаційної інстанції зазначив, що на виконання положень статті 147 КЗпП України та підпунктів 2.1 і 2.2 посадової Інструкції головного консультанта відділу забезпечення роботи третьої судової палати йому передували відповідні доповідні записки безпосередніх начальників позивача, в яких зазначалось про неналежне виконання головним консультантом ОСОБА_4 свої посадових обов'язків, що в сукупності визначає право за відповідачем, як роботодавцем, приймати відповідне рішення.

У заяві на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року, від 24 жовтня 2014 року, від 13 листопада 2014 року.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року колегія суддів касаційного суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки письмові доручення директора Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо вимоги про надання позивачем пояснень стосовно матеріалів є безпідставними та не підтвердженими письмовими доказами, а оголошення позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани без посилання на порушення конкретних пунктів посадової інструкції та ненаведення суті порушення посадових обов'язків суперечить вимогам статті 147 КЗпП України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2014 року колегія суддів касаційного суду вважала вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач під час проходження служби не виконував покладені на нього обов'язки, до нього неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного випливу за неналежне виконання службових обов'язків, у зв'язку з чим дії відповідача щодо звільнення позивача на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України є правомірними та обґрунтованими.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року колегія суддів касаційного суду погодилась з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до відповідальності, а факти порушень не в повній мірі знайшли своє підтвердження.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що має місце встановлення різних обставин в кожній із наведених вище справ, доводи ОСОБА_4 про те, що судом касаційної інстанції було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказів за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

С.Є. Амєлін

В.І. Бутенко

М..М. Заїка

І.В. Штульман