Постановление суда № 4295535, 28.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

  ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

справа № к-30236/06

У Х В А Л А

  І М Е Н Е М   У К Р  А Ї Н И

28 січня 2009 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів -                        Панченка О.Н.

                                       Сороки М.О.

                                       Весельської Т.Ф.

                                       Чумаченко Т.А.

                                       Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсних податкових повідомлень – рішень за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Господарського суду АР Крим від 17 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0007631503/0 від 25.01.2005 р. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач невірно визначив розмір погодженого зобов»язання, по яким минув термін сплати, за даними відповідача він складає 51272.66 грн., а за даними бухгалтерського звіту позивача – 27022.50 грн. Однак визначити причини розбіжності зазначених сум не представляється можливим, оскільки від відповідача на адресу позивача обґрунтування штрафних санкцій не надходило.

Постановою Господарського суду АР Крим від 17 травня 2006 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що відповідачем було проведено перевірку з питання своєчасності розрахунків з бюджетом з земельного податку Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім.. 1 Травня» у період з 01.01.2002 року до 11.02.2005 року.

Перевіркою було встановлено, що платником порушено вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

По результатах перевірки відповідачем було складено розрахунок сум Штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгоджених Додаткових зобов’язань №97/15 – 03/05528579/90953, на підставі якого згідно з п.п. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення – рішення:

№0007631503/0 від 25.01.2005 року на суму штрафних санкцій 25636,33 грн. у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 51272,66 грн.;

№0007641503/0 від 25.01.2005 року на суму штрафних санкцій 2143,36 грн. у розмірі 20% від суми податкового боргу у розмірі 10716,80 грн.

№0007651503/0 від 25.01.2005 року на суму штрафних санкцій 716,26 грн. у розмірі 10% від суми податкового боргу у розмірі 7162,30 грн.

Згідно з п. 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення – у рівній пропорції.

В матеріалах справи міститься зведений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік позивача, згідно з яким він самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 45012,00 грн. тобто 3751,00 грн. – щомісячна сума податку. З зазначеного розрахунку слідує, що у позивача була наявна заборгованість за перший квартал 2002 року у розмірі 11253,00 грн.: за січень 2002 року – 3751,00 грн., за лютий 2002 року – 3751,00 грн., за березень 2002 року-3751,00 грн.

Позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 21200,00 грн. платіжними дорученнями №221 від 08.05.2002 року про перерахування 10000,00 грн., №208 від 25.04.2002 року про перерахування 6200,00 грн., №208 від 26.04.2002 року про перерахування 5000,00 грн. У зазначених платіжних дорученнях вказано призначення платежів: «Податок на землю за 1 квартал 2002 року», тобто згідно з зазначеними документами у позивача виникла переплата у розмірі 9947,00 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкової інспекції не має повноважень розпоряджатись коштами перерахованих на сплату податкового зобов’язання позивача за перший квартал 2002 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу України» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Задовольняючи позов, суд правильно вказав те, що відповідач діяв із перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231  КАС України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, постанову Господарського суду АР Крим від 17 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді:                                                                                                              Панченко О.Н.

                                                                                                                         Сорока М.О.

                                                                                                                         Весельська Т.Ф.

                                                                                                                         Чумаченко Т.А.

                                                                                                                         Мироненко  О.В.