№ 42951651, 26.02.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 лютого 2015 р. Справа № 802/109/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представників позивача: Заграничного К.В., Губрій О.М.

представників відповідача: Прокопюк О.В., Литвин І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кулінарії"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Кулінарії" (далі - ТОВ "Світ Кулінарії") з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі-Вінницька ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам із ТОВ "Інвест Сервіслюкс" за липень 2014 року, відповідачем було складено акт № 364/2205/36310380 від 25.12.2014 року, на підставі якого 12.01.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042205, яким ТОВ "Світ Кулінарії" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі (з урахуванням штрафних санкцій) 56043,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки відносно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Інвест Сервіслюкс", та, відповідно, і з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами його скасування.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового органу, що знайшли відображення у акті перевірки від 25.12.2014 року та ненаданням зі сторони позивача достатніх доказів, які б підтверджували реальне здійснення операцій по поставці ТОВ "Інвест Сервіслюкс" товарів та послуг на адресу ТОВ "Світ Кулінарії".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що протягом періоду з 22 грудня по 24 грудня 2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Литвин І.А. проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Світ Кулінарії" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам із ТОВ "Інвест Сервіслюкс" за липень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №364/2205/36310380 від 25.12.2014 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ "Світ Кулінарії" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 44834,00 грн.

Зазначені порушення Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області мотивує тим, що при проведені перевірки ТОВ "Світ Кулінарії" не надано первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (виконання робіт, надання послуг) у ТОВ "Інвест Сервіслюкс". У зв'язку з вищезазначеним, податковий орган стверджує про неправомірність включення ТОВ "Світ Кулінарії" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Інвест Сервіслюкс" за липень 2014 року.

На підставі даних висновків Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 12.01.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042205, яким ТОВ "Світ Кулінарії" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44834,00 грн. за основним платежем та на 11209,00 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 56043,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Так, суд встановив, що в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інвест Сервіслюкс".

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Згідно статутних документів ТОВ "Світ Кулінарії", основним предметом діяльності товариства є виготовлення продуктів харчування та надання послуг з постачання готової їжі, для чого позивач орендує у інших суб'єктів господарювання відповідні приміщення їдалень.

Як свідчать матеріали справи, у липні 2014 року між ТОВ "Світ Кулінарії" на підставі усної домовленості існували договірні стосунки з ТОВ "Інвест Сервіслюкс" щодо поставки продуктів харчування та інших товарно-матеріальних цінностей, а також надання послуг щодо технічної перевірки та профілактики обладнання.

На виконання укладених домовленостей, ТОВ "Інвест Сервіслюкс" було здійснено поставку продуктів харчування та інших товарно-матеріальних цінностей позивачу. В підтвердження здійснення відповідних господарських операцій ТОВ "Інвест Сервіслюкс" виписало та надало ТОВ "Світ Кулінарії" наступні видаткові на податкові накладні, а саме: видаткові накладні: № ИС-0708/01 від 08.07.2014 року; ИС-0709/02 від 09.07.2014 року; ИС-0715/09 від 15.07.2014 року; ИС-0722/12 від 22.07.2014 року; ИС-0723/02 від 23.07.2014 року; ИС-0728/03 від 28.07.2014 року; ИС-0728/04 від 28.07.2014 року; ИС-0728/05 від 28.07.2014 року (а.с. 30-37), податкові накладні: №702 від 08.07.2014 року; №806 від 09.07.2014 року; №1422 від 15.07.2014 року; №2128 від 22.07.2014 року; №2204 від 23.07.2014 року; №2708 від 28.07.2014 року; №2710 від 28.07.2014 року; №2712 від 28.07.2014 року (а.с. 38-49). Крім того, на підтвердження факту виконання проведених робіт пов'язаних із технічною перевіркою та профілактикою обладнання, ТОВ "Інвест Сервіслюкс" була видана податкова накладна №3332 від 31.07.2014 року та обопільно підписаний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-ИС-0731/05 від 31.07.2014 року.

Оплата за отримані товари та надані послуги була проведена у безготівковій формі у наступних звітних періодах протягом серпня-вересня 2014 року, про що свідчать банківські виписки по розрахунковому рахунку позивача (а.с.52,54).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що виходячи зі сфери діяльності підприємства, пов'язаної із наданням послуг харчування та виду поставленої продукції, контрагент - ТОВ "Інвест Сервіслюкс" згідно досягнутих домовленостей поставляв усю замовлену продукції безпосередньо на підприємство, а тому будь-якої потреби мати чи вимагати інші докази, які пов'язані із процесом переміщення відповідних товарів до моменту їх отримання ТОВ "Світ Кулінарії", у них не має. Щодо проведення робіт, пов'язаних із перевіркою та профілактикою обладнання, - зазначили, що вказані роботи проводяться періодично, і акт № ОУ-ИС-0731/05 був підписаний після виконання надання даних послуг. Дані доводи представників позивача відповідачем спростовані не були.

Твердження податкового органу про те, що видаткові накладні заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у них відсутній обов'язковий реквізит "місце складання", не заслуговують на увагу як доказ безтоварності зазначених операцій, оскільки відсутність відомостей про місце складання, при наявності всіх інших обов'язкових реквізитів видаткової накладної, не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій.

У судовому засіданні встановлено, що видаткові накладні були передані представником ТОВ "Інвест Сервіслюкс" разом із поставленою продукцією представнику ТОВ "Світ Кулінарії" за місцем проведення господарської діяльності товариства у м. Вінниці, а отже завершення складання такого первинного документа відбулося у момент отримання позивачем відповідної накладної.

Враховуючи наведене, а також надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, суд вважає, що недоліки в заповненні реквізитів видаткової накладної, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про її недостовірність та недопустимість її використання як доказу придбання товару.

Що стосується висновку Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про відсутність у ТОВ "Світ Кулінарії" товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт поставки товару, то суд зауважує, що товарно-транспортні накладні не є тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Суд звертає увагу, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту придбаної позивачем продукції.

Згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Згідно даним Наказом, він врегульовує відносини між власниками автотранспорту, як перевізниками, з однієї сторони та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, як замовниками, з другої сторони, і має відношення до податкового законодавства лише в частині дослідження транспортних витрат, які об'єктом перевірки не являлися.

Як наголошувалося судом вище згідно пояснень представників позивача, ТОВ "Інвест Сервіслюкс" самостійно здійснював поставку придбаної ТОВ "Світ Кулінарії" продукції, власним транспортом, а тому будь-які докази транспортування такої продукції у позивача в наявності бути не можуть. Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних чи наявність певного недоліку у видаткових накладних не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

Відповідач також ставить під сумнів реальність господарської операції через відсутність у ТОВ "Світ Кулінарії" посвідчень про якість та сертифікатів відповідності на придбаний товар, які є обов'язковими при передачі товару покупцю.

Судом встановлено, що як на момент проведення перевірки так і в судовому засіданні представники позивача наголошували, що сертифікати, які надавалися разом із продукцією ще в липні 2014 року, на момент проведення перевірки були знищенні, оскільки придбана продукція до того часу була перероблена, а тому необхідності у подальшому зберіганні відповідних документів не має.

Суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які враховуються при формуванні податкового обліку платника податків. Тому їх неподання під час перевірки не може слугувати підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Водночас, для спростування таких доводів відповідача позивачем відновлено та надано для долучення до матеріалів справи частину підтверджуючих якість та відповідність поставленої продукції документів, які надавалися ТОВ "Інвест Сервіслюкс".

Також на підтвердження своїх заперечень представник відповідача посилається на неможливість здійснення ТОВ "Інвест Сервіслюкс" та ТОВ "Світ Кулінарії" вказаних операцій, оскільки за результатами автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів згідно інформаційної бази "Інтегрована автоматизована інформаційна система "Податковий блок" встановлено, що між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Світ Кулінарії" та задекларованим податковим зобов'язанням ТОВ "Інвест Сервіслюкс" з податку на додану вартість за липень 2014 року рахується розбіжність у сумі 44834 грн., яка виникла у зв'язку з відображенням результатів акта від 01.09.2014р. № 2652/26-55-22-09/38919831, складеного ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м. Києві.

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Вищенаведений висновок підтверджений Європейським Судом з прав людини у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У свою чергу з матеріалів справи слідує, що вказана розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Світ Кулінарії" та задекларованим податковим зобов'язанням ТОВ "Інвест Сервіслюкс" з податку на додану вартість виникла не у зв'язку з протиправними діями платника, а внаслідок самовільної зміни податковим органом задекларованих ТОВ "Інвест Сервіслюкс" даних. Вказані дії податкового органу були предметом судового оскарження у справі № 826/17726/14 за позовом ТОВ "Інвест Сервіслюкс" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, який згідно постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2014 року був частково задоволений. Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази про набрання даною постановою суду законної сили, проте відповідний висновок акту перевірки не може бути врахований як доказ щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ "Світ Кулінарії" та ТОВ "Інвест Сервіслюкс".

Таким чином суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми податкового кредиту на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності. Підстав вважати проведену господарську операцію такою, що не мала реального характеру в суду не має, а доказів протилежного відповідачем надано не було.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що обставини, наведені у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0000042205 від 12.01.2015 року скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись частиною 1 статті 94 КАС України, вважає, що з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 182,70 гривень, сплачених останнім в якості судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042205, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області 12.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кулінарії" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович