Решение № 42927437, 27.02.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2015 Справа № 907/1295/14

За позовом Міністерства юстиції України, м. Київ в інтересах держави Україна

до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної казначейської служби України, м. Київ

про відшкодування збитків, завданих державному бюджету України у сумі 18168 грн. 56 коп.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники:

Позивача - Андращук Д.С., довіреність 07-21 від 27.02.2015 року

Відповідача - Айрапетов Г.В., довіреність № 245/01-22 від 25.02.2014 року

Третьої особи - не брав участі

СУТЬ СПОРУ: Міністерством юстиції України, м. Київ заявлено позов в інтересах держави Україна до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород про відшкодування збитків, завданих державному бюджету України у сумі 18168 грн. 56 коп. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.01.2015 року про порушення провадження у справі до участі у справі залучено Державну казначейську службу України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на факт тривалого невиконання Головним управлінням праці та соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2008 року у справі № 2-1986/08 за позовом Кувіка Ю.О. до Головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги, яким стягнуто на користь Кувіка Ю.О. суму 11204 грн. Внаслідок тривалого невиконання рішення суду за зверненням Кувіка Ю.О. рішенням Європейського суду з прав людини від 30.04.2013 року прийнято умови декларації Уряду України про готовність виплатити заборгованість за рішенням суду та суму компенсації, на виконання якого державою сплачено Кувік Ю.О. суму 18168 грн. 56 коп. Вимоги мотивовані нормами статей 2, 11, 15-17, 22, 614, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 8, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України „Про міжнародні договори України", Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.04.2013 року у справі „Володимир Петрович Степаніщев проти України та 3 інші заяви".

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити в позові з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву. Зокрема, стверджує про відсутність підстав для відшкодування суми компенсації у розмірі 6964 грн. 56 коп., що еквівалентно 660 євро, з огляду на норму ч. 4 ст. 1191 ЦК України. Вважає, що нарахування і виплати гр. Кувік Ю.О. здійснено департаментом в межах наявних асигнувань правомірно. Наголошує, що фінансові можливості Державного бюджету України у 2005-2008 роках не дозволяли здійснити виплати щорічної разової грошової

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2015 року у справі № 907/1295/14

допомоги у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За відсутності законодавчого визначення додаткових вимог стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України від 01.07.2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), якими визнано неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2004 та 2007 роки щодо призупинення дії норм Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" стосовно разової грошової допомоги до 5 травня, Верховною Радою України не було внесено змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік стосовно збільшення видатків на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного Суду України.

Третя особа Державна казначейська служба України не скористалась своїм правом та не подала до суду письмові пояснення чи заперечення щодо позовних вимог, разом з тим, була належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення засідань суду у даній справі, що підтверджується наявними у справі доказами, в тому числі повідомленням про вручення рекомендованого листа.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2008 року у справі № 2-1986/08 задоволено позовні вимоги Кувік Юрія Олексійовича та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації (перейменоване на Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 01.08.2012 року № 127-р) здійснити перерахунок Кувік Ю.О. розміру щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006, 2007 та 2008 роки згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як інваліду ІІ групи та виплатити її у розмірі 11204 грн.

У зв'язку з тривалим невиконанням цього рішення Кувік Ю.О. звернувся до Європейського суду з прав людини. За результатами розгляду його заяви № 35535/10 від 27.04.2010 року в рамках справи Європейського суду з прав людини рішенням від 30.04.2013 року у справі за заявою Володимира Петровича Степаніщева та 3 іншими заявами Європейський суд з прав людини погодився з умовами декларацій Уряду України, який визнав надмірну тривалість виконання рішень заявників та заявив, що готовий виплатити заявникам заборгованість за цими рішеннями та суми відповідних компенсацій (стосовно Кувіка Ю.О. компенсація склала суму 660 євро).

Матеріалами справи підтверджено факт сплати Кувіку Ю.О. з Державного бюджету України присуджених Європейським судом коштів у сумі 6964 грн. 56 коп., що еквівалентно 660 євро (платіжне доручення № 2699 від 06.09.2013 року), та суми 11204грн. заборгованості за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.09.2008 року у справі № 2-1986/08 (платіжне доручення № 330 від 20.01.2014 року). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.02.2014 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 12265/07 від 30.04.2013 року у зв'язку з повним фактичним виконанням.

Отже, сплачена Державою Україна за рішенням Європейського суду загальна сума 18168 грн. 56 коп. є збитками Державного бюджету України.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2015 року у справі № 907/1295/14

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, суд констатує наступне.

Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковими для виконання Україною ( ст. 2).

Держава як учасник цивільних відносин (ст. 2 ЦК України) набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом ( ст.170 ЦК України).

Згідно ст. ст. 1, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року № 784 органом представництва, уповноваженим звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу, є Міністерство юстиції.

Відшкодування шкоди, заподіяної державі протиправними діями у вигляді тривалого невиконання судового рішення, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

У відповідності до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність), наявність майнової та (або) моральної шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою, вина особи, яка заподіяла шкоду.

Аналіз матеріалів справи надає підстави для висновку про наявність вищевказаних складових цивільно - правової відповідальності. Протиправність поведінки та наявність майнової шкоди суд вбачає у тому, що невиконання відповідачем рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.09.2008 року у справі № 2-1986/08, яке відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалено іменем України і підлягало обов'язковому виконанню у встановлені законом строки, призвело до звернення Кувіка Ю.О. до Європейського суду з прав людини та заподіяння державі Україна матеріальної шкоди. Прийняте Європейським судом вищевказане рішення є наслідком невиплати відповідачем Кувіку Ю.О. щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006, 2007 та 2008 роки згідно з Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що свідчить про наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Щодо вини як необхідного елементу цивільно - правової відповідальності, відсутність якої в силу вимог ст. 614 ЦК України підлягає доведенню заподіювачем шкоди, суд дійшов висновку про недостатність наданих відповідачем заперечень його вини з посиланням на відсутність коштів для виконання рішення суду. Відповідачем не подано до матеріалів справи доказів, які свідчать про вжиття ним достатньо дієвих заходів, спрямованих на погашення заборгованості за рішенням суду, зокрема, звернень щодо виділення грошових коштів з відповідним кошторисом, розрахунком до нього.

Долучені до матеріалів справи лист Головного управління праці та соціального

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2015 року у справі № 907/1295/14

захисту населення від 03.02.2011 року № 105/20 та лист Закарпатської обласної державної адміністрації від 15.04.2008 року № 06-7/898 (останній надсилався раніше дати прийняття рішення Ужгородського міськрайонного суду) мають загальний характер та не спростовують вину відповідача у невиконанні рішення суду. Таким чином, внаслідок винних дій відповідача державою Україна понесені збитки у розмірі 18168 грн. 56 коп., іншого відповідачем не доведено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За нормою ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Аргументи відповідача щодо незаконності вимоги про стягнення суми компенсації моральної шкоди з огляду на ч. 4 ст. 1191 ЦК України судом відхилено, оскільки вказана норма не стосується взаємовідносин сторін спору. Зазначеною нормою регламентовано право держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади заявити зворотну вимогу до винної посадової, службової особи у разі відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача та стягуються у доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір",

СУД В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації (м. Ужгород Закарпатської області, вул. Тургенева, 8 ідент. код 03192974) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 18168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 56 коп.

3. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації (м. Ужгород Закарпатської області, вул. Тургенева, 8 ідент. код 03192974) на користь Державного бюджету України. (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Закарпатської області.

Повне рішення складено 02.03.2015 року.

Суддя В.В. Мокану