Постановление суда № 42861421, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/42267/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі №820/1189/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Державного агентства України з туризму та курортів,

третя особа: Дочірнє підприємство "А.Е.Т. ДЖОІН АП",

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, часткову компенсацію

втраченої вигоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного агентства України з туризму та курортів, відповідно до якого просив: визнати незаконними дії відповідача, пов'язані з відмовою провести інспекцію діяльності туристичної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "JOIN UP", викладені у листі від 17 лютого 2012року № П-8-12 Державного агентства України з туризму та курортів; зобов'язати відповідача провести інспекцію відповідно до скарги позивача від 16 листопада 2011 року та частково компенсувати позивачеві втрачену ним вигоду в сумі 1000 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 820/1189/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм Положення про Державне агентство України з туризму та курортів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 444 (далі по тексту Положення № 444/2011), просить вищевказані рішення скасувати та ухвалити нове.

Державне агентство України з туризму та курортів подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між позивачем та туристичною компанією ТОВ "Join Up" укладено договір на придбання туру до Шрі Ланки з відпочинком на морі та одночасно бридбав міні екскурсійний тур по місцевості терміном з 23 жовтня 2011 року по 24 жовтня 2011 року.

Листом від 16 листопада 2011 року позивач звернувся до Обласного комунального закладу "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації із заявою щодо надання адвокатської і юридичної допомоги для складання судового позову та супроводження судового процесу щодо претензій до туристичного оператора "Join Up", посилаючись на невідповідність отриманих туристичних послуг вартості придбаного туру, неправдивість інформації наданої про тур, нанесення моральної шкоди за яку має відповідати туроператор та недопущення існування турів, які можуть бути шкідливими для здоров'я туристів і їх заборону.

Обласний комунальний заклад "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листом від 05 грудня 2011 року №90 перенаправив заяву позивача до Державного агентства України з туризму та курортів за проханням звернути увагу на роботу туроператора "Join Up" та надати рекомендації щодо вирішення порушеного позивачем питання.

Листом від 28 грудня 2011 року відповідач надав відповідь на лист Обласного комунального закладу "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листом від 05 грудня 2011 року № 90, із зазначенням, що до його компетенції не входять питання порушені позивачем та роз'яснив, що право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів має Державна інспекція з питань захисту прав споживачів.

16 січня 2012 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача з проханням проаналізувати та встановити, чи відповідає екскурсійний тур організаційним вимогам ліцензійних умов та вжити заходи по відношенню до компанії "Join Up" у відповідності до покладених повноважень, зокрема, у вигляді позбавлення ліцензії.

Листом від 17 лютого 2012 року № П-8-12, Державне агентство України з туризму та курортів надало відповідь та вказало, що до його компетенції не входить право подання позовів про захист прав споживачів. Для вирішення претензій до компанії "Join Up" позивачу доцільно звернутись до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно пп.7, 8 п.4 Положення № 444/2011, Державне агентство України з туризму та курортів відповідно до покладених на нього завдань видає ліцензії на право здійснення туроператорської діяльності та здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності.

За приписами пп. 2.1.4 п. 2.1, п. 2.5 розд. 2 "Організаційні вимоги" Ліцензійних умов, чинних на період виконання договору на туристичне обслуговування, туроператор і турагент повинні дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором про туристичне обслуговування, укладати з туристом договір про туристичне обслуговування в письмовій (електронній) формі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.1.11 Ліцензійних умов, якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Враховуючи наведені вище норми, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач при реалізації своїх повноважень по перевірці виконання Ліцензійних умов був наділений правом перевіряти наявність договорів на туристичне обслуговування та виконання туроператорами загальних вимог до укладання договорів при здійсненні туристичної діяльності.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про туризм", якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти суб'єктів господарювання у сфері послуг.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що для вирішення питань, порушених у скарзі від 19.01.2012 року щодо бездіяльності Державного агентства України з туризму та курортів при розгляді попередньої заяви від 16.11.2011 року, позивачу необхідно звернутись до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Відповідач не наділений повноваженнями на проведення перевірки якості надання туристичних послуг умовам договору на туристичне обслуговування.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 стверджує, що його звернення до відповідача зумовлене запобіганням на майбутнє порушень прав інших туристів.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи наведене, судова колегія касаційної інстанції вважає посилання позивача на недопущення в майбутньому порушення прав споживачів туристичних послуг такими, що не можуть бути підставою для скасування вірних по суті судових рішень попередніх інстанцій.

Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права, свободи або інтереси. Гіпотетичне порушення таких прав не є предметом судового захисту.

В обґрунтування касаційної скарги позивачем фактично покладені доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі №820/1189/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: