Постановление суда № 42822008, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/800/49296/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Могилів-Подільська РДА), треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Могилів-Подільської РДА №82-рк від 27 серпня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_3.»; поновити на посаді начальника відділу освіти Могилів-Подільської РДА з дня звільнення з 28 серпня 2013 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2013 року по день поновлення на посаді, з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів і сум, виплачених при звільненні; стягнути з Могилів-Подільської РДА моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Могилів-Подільської РДА №82-рк від 27 серпня 2013 року ОСОБА_3 звільнений з посади начальника відділу освіти Могилів-Подільської РДА з 28 серпня 2013 року за нез'явлення на роботу протягом більш, ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що листки непрацездатності за періоди: з 18 лютого до 3 березня 2013 року; з 4 березня до 7 березня 2013 року; з 11 березня до 12 квітня 2013 року; з 15 квітня до 30 квітня 2013 року; з 3 травня до 13 травня 2013 року; з 14 травня до 27 травня 2013 року; з 28 травня до 29 травня 2013 року; з 29 травня до 13 червня 2013 року; з 14 червня до 27 червня 2013 року; з 1 липня до 10 липня 2013 року; з 11 липня до 25 липня 2013 року; з 26 липня до 5 серпня 2013 року; з 6 серпня до 15 серпня 2013 року; з 16 серпня до 27 серпня 2013 року, з перервами на вихідні та святкові дні (1 та 2 травня 2013 року) не свідчать про безперервність періоду тимчасової непрацездатності позивача.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов протилежного висновку, що вказаними листками непрацездатності підтверджується безперервна непрацездатність позивача протягом більш як чотирьох місяців, що є підставою для його звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у зв'язку з нез'явленням працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Отже, роботодавець має право звільнити працівника, який не з'являвся на роботу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю протягом чотирьох місяців підряд у випадку одночасної наявності таких двох складових: встановленого проміжку часу протягом якого працівник не з'являвся на роботу більше 4-х місяців та факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу.

Період тимчасової непрацездатності позивача з 18 лютого по 28 серпня 2013 року підтверджується дослідженими судами листками непрацездатності та табелями обліку робочого часу за вказаний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 не з'являвся на роботу більш ніж чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що є підставою для його звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП. Посилання позивача на те, що період його тимчасової непрацездатності переривався на святкові дні у зв'язку з чим він не міг приступити до виконання своїх посадових обов'язків, а тому відповідач не мав права його звільняти, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки норма пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП пов'язує переривання тимчасової непрацездатності працівника з його фактичним виходом на роботу та виконанням своїх посадових обов'язків.

Твердження позивача про те, що всупереч частини 1 статті 43 КЗпП його було звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в силу пункту 7 частини 1 статті 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб