Постановление суда № 42821924, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/800/58890/13

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушеного права за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушеного права шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2012 року ВП №32956705 та про захист порушеного права шляхом закриття виконавчого провадження №32956705, відкритого на підставі вимоги за №12 від 27 квітня 2012 року відносно ОСОБА_1

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 червня 2012 року позивачу було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2012 року, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску за №12 від 27 квітня 2012 року, що видана управлінням Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області. Дії відповідача щодо прийняття вказаної постанови позивач вважає протиправними, оскільки державний виконавець взагалі не вправі був відкривати виконавче провадження, тому що вимога про сплату боргу, видана управлінням Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області, не є виконавчим документом в розумінні статті 17 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач вважає незаконним прийняття до виконання вимоги про сплату боргу, яка видана неприбутковою самоврядною організацією, якою є Пенсійний фонд.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року, позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що управлінням Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області направлено вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску за №12 від 27 квітня 2012 року в сумі 4010,30 грн.

22 травня 2012 року державним виконавцем відповідача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено 7-денний строк для її добровільного виконання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність дій відповідача щодо винесення зазначеної постанови.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом.

Згідно з частиною п'ятою зазначеної статті, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчої службою в порядку, встановленому законом.

Частиною чотирнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою (виключена) і десятою цієї статті, є виконавчим документом. За змістом цієї норми у разі невиконання чи неоскарження такого рішення воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Отже, у розумінні законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідна вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Доказів того, що ця вимога оскаржена в судовому порядку чи скасована, позивачем не надано, в матеріалах справи вони відсутні.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача щодо винесення спірної постанови є правомірними.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Заїка М.М.

Пасічник С.С.