Постановление суда № 42804284, 17.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/45/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.02.2015 Справа № 908/1000/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33)

до відповідача Приватного підприємства «Меланж-М» (69027, м. Запоріжжя, вул. Лазаретна, 11)

про стягнення суми 108980532,03 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВЛЕНО:

17.02.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ «Міський комерційний Банк» до ПП «Меланж-М» про стягнення суми 108980532,03 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1000/15-г.

Разом з позовною заявою ПАТ «Міський комерційний Банк» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на кошти на банківських рахунках ПП «Меланж-М», в межах заявлених позовних вимог, а також накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та заборонити вчиняти будь-які дії стосовно майна, належного ПП «Меланж-М», в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно приписів п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано ніяких доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Самі лише посилання позивача на те, що майно, в тому числі, грошові кошти, цінні папери тощо, які є у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також посилання на те, що відповідач може продати належне йому майно, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, із приписів п. 7.1, п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» слідує, що господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна. При цьому, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також ознаки, які ідентифікують майно, його місцезнаходження надаються суду заявником.

Проте, заявником, всупереч вищевикладеного, зазначені відомості не надані.

За таких обставин у задоволенні заяви ПАТ «Міський комерційний Банк» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний Банк», м. Київ, у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суддя О.С. Боєва