№ 42709257, 12.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 904/2935/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грек Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" від позивача: Тищенко Т.А. від відповідача: Наконечна Т.М.на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року у справі№ 904/2935/13за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз"простягнення 300 679, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" (далі відповідач) про стягнення 300 679, 48 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у березні 2012 року (див. заяву про уточнення позовних вимог т.1 а.с. 144-146).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Суди прийшли до висновку про те, що до взаємовідносин сторін щодо сплати відповідачем спірної суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії слід застосувати приписи ч.2 ст. 258 ЦК України, якою встановлена позовна давність в один рік.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

27.06.2008 року між сторонами у справі (позивач - постачальник, відповідач - споживач) укладено договір № 131/3/07, предметом якого є передача постачальником електричної енергії споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача (далі Договір (т.1 а.с.10-18)).

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин.

Зазначений пункт Договору кореспондується із ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (далі Закон).

Як зазначено вище, позовні вимоги складають 300 679, 48 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у березні 2013 року.

Відповідно ст. 235 ГК України 1. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. 2. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. 3. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Статтею 236 ГК України передбачені види оперативно - господарських санкцій.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що перелік оперативного - господарських санкцій встановлених у ч.1 цієї статті, не є вичерпним.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, а саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суди при розгляді даного спору, застосували спеціальну позовну давність - один рік, оскільки прийшли до висновку, що спірна сума є неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки санкції у сумі 300 679, 48 грн. передбачені Законом, у відповідності з ним, включені до умов договору та обчислюються не у відсотках, а у подвійному розмірі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності спірна сума не є неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України.

Аналіз зазначеного вище діючого законодавства та умов Договору свідчить про те, що санкції, які передбачені п.4.2.2 Договору є оперативного - господарськими санкціями, а не неустойкою і відповідно до правовідносин сторін у судів не було підстав застосовувати спеціальну позовну давність передбачену ст. 258 ЦК України (щодо неустойки).

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у даній справі скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам необхідно надати належну оцінку взаємовідносин сторін у справі з урахуванням приписів Глави 19 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року прийняті у справі № 904/2935/13 скасувати.

3. Справу № 904/2935/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек