№ 426420, 31.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

31.01.07 Справа № 5/990-19/180А

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Скочко Ю.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача – не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів», смт.Немирів Яворівського району

на постанову господарського суду Львівської області від 31.08.2006 року, суддя Левицька Н.Г., в справі №5/990-19/180(А),

за позовом державної податкової інспекції у Жовківському районі, м.Жовква

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»

про звернення стягнення на активи 129906,57 грн.,

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 31.08.2006 року задоволено позов державної податкової інспекції у Жовківському районі до відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»про звернення стягнення на активи в сумі 129906,57 грн.

Постанова суду мотивована тим, що нарахована податковим органом сума пені в розмірі 129906,57 грн. за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є згідно ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим боргом, який не погашений відповідачем, а тому підлягає примусовому стягненню з нього.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно визначити податкове зобов'язання платнику податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Скаржник вважає, що в спірному випадку податковим органом пропущено встановлений вказаною нормою строк, а тому відсутні підстави для стягнення цього податкового боргу.

Представник позивача на проголошення постанови в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що заявлена до стягнення податкова заборгованість в сумі 129906,57 грн. виникла в результаті застосованих податковим органом штрафних санкцій до відповідача за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо дотримання термінів надходження валютної виручки згідно податкового повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 174/23-0/2455/25259928.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»прострочення повернення валютної виручки виникло через 90 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортовано. Митне оформлення та безпосередня відправка за кордон продукції (пиломатеріалів) здійснена відповідачем відповідно 13.07.2001 р., 17.07.2001 р. та 20.07.2001 року. Прострочена дебіторська заборгованість, що виникла відповідно в жовтні 2001 року була відображена в декларації, яка була подана до податкового органу 24.01.2002 року.

У відповідності до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, що спростовує твердження податкового органу, про незастосування вимог цього Закону стосовно строків давності нарахування податкового боргу за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.15.1.2 вказаної статті податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Вказані винятки в спірному випадку відсутні.

З наведеного, нарахування штрафних санкцій за прострочення повернення валютної виручки ВАТ «Лісопереробна фірма Немирів»могло бути здійснено податковим органом не пізніше 25.01.2005р., проте, таке відбулось лише 25.03.2005 року. Таким чином, вийшовши за межі цього терміну, податковий орган втратив право на стягнення вищевказаних штрафних санкцій, а тому в задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Жовківському районі до відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»про звернення стягнення на активи в сумі 129906,57 грн. слід відмовити, скасувавши постанову місцевого суду.

У відповідності до вимог ст.94 КАСУ проводиться новий розподіл судових витрат, де з Державного бюджету на корить відповідача відкомпенсовуються понесені ним витрати за апеляційне провадження в розмірі 42,5 грн.

Керуючись ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

постанову господарського суду Львівської області від 31.08.2006 року в справі за номером 5/990-19/180(А) скасувати, а апеляційнй скаргу відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»- задоволити.

В позові державної податкової інспекції у Жовківському районі до відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»про звернення стягнення на активи в сумі 129906,57 грн. - відмовити.

Компенсувати за рахунок Державного бюджету відкритому акціонерному товариству «Лісопереробна фірма «Немирів»(Львівська область, Яворівський район, смт.Немирів, вул.Равська,56) 42,5 грн. за апеляційне провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко