П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 09 квітня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Розваляєвої Т.С.,

секретар Маркосян А.В.

за участю представника Державної митної служби та Львівської митниці - Мощенок Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, треті особи Західна регіональна митниця та ОСОБА_2 про визнання протиправними наказів про звільнення та їх скасування і зобов'язання укласти трудовий договір за касаційними скаргами Державної митної служби України, Львівської митниці, Західної регіональної митниці на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 13 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що наказом голови Державної митної служби України №693-к від 25 квітня 2008 року, у зв'язку з ліквідацією _________________

Справа № К-17972/08, К-17809/08, К-17883/08

Головуючий у першій інстанції Бориславський Ю.Л.

Доповідач Ліпський Д.В.

Західної регіональної митниці, його звільнено з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста «Рава-Руська», відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. На займану ним посаду, наказом т.в.о. начальника Львівської митниці №15-к від 29 квітня 2008 року  призначено ОСОБА_2. Вважаючи зазначені накази протиправними просив їх скасувати та призначити його на посаду начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року залишена без змін постанова Залізничного районного суду міста Львова від 13 червня 2008 року, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна митна служба України, Львівська митниця та Західна регіональна митниця звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що Державною митною службою України прийнято рішення про ліквідацію Західної регіональної митниці про що видано наказ №61 від 29 січня 2008 року та на даний час її припинення відбувається з дотриманням норм Закону. Жодного акту про реорганізацію Західної регіональної митниці Державною митною службою не приймалося.

Вказують, що Львівська митниця створена відповідно до наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №64, зареєстрована як окрема юридична особа та їй присвоєно ідентифікаційний код. Це свідчить про те, що Західна регіональна митниця та Львівська митниця існують як два незалежних підприємства та мають окремі ідентифікаційні коди.

Крім того, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що у всіх випадках реорганізації юридичної особи вона припиняється, а нова юридична особа створюється. На даний час існують: новостворена Львівська митниця та на стадії ліквідації Західна регіональна митниця, що підтверджує саме факт ліквідації, а не реорганізації Західної регіональної митниці. Правонаступництво Львівської митниці визначено наказом Державної митної служби №64 від 29 січня 20078 року, лише в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсії державним службовцям, пенсії яким призначена на умовах і відповідно до норм Закону України «Про державну службу» у разі звернення колишніх працівників Західної регіональної митниці.

Вважають незрозумілим твердження судів про те, що на одному з етапів ліквідації Головою комісією з питань ліквідації Західної регіональної митниці та т.в.о. начальника Львівської митниці була одна і та ж особа, оскільки виконання функцій голови комісії з питань ліквідації не є трудовими відносинами, так як не регулюється КЗпП України, а регламентоване ЦК України.

Неправильним висновком судів також вважають те, що підтвердженням реорганізації є прийняття на роботу у Львівську митницю в порядку переводу працівників Західної регіональної митниці.

Вказують що суди зробили неправильний висновок про реорганізацію Західної регіональної митниці, що стало причиною прийняття помилкових рішень про поновлення позивача на посаду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з постановленням нового рішення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач займав посаду начальника організаційно-аналітичного сектора митного поста «Рава-Руська» Західної регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України №61 від 29 січня 2008 року Західну регіональну митницю ліквідовано та наказом Державної митної служби № 64 від 20 січня 2008 року створено Львівську митницю та установлено їй код - 20900 00 00.

У зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці та на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, що підтверджується наказом Державної митної служби № 963-к від 05 квітня 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Західну регіональну митницю не ліквідовано, а здійснено її реорганізацію, правонаступником, якої стала Львівська митниця, у зв'язку з чим при звільненні позивача із займаної посади йому, відповідно до вимог статей 42, 42-1 КЗпП України, повинні були запропонувати роботу на аналогічній посаді.

Однак з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

 

Відповідно до статей 14, 15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць та митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з Положенням про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 18 липня 2008 року на Державну митну службу покладено завдання створювати, реорганізовувати та ліквідувати регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Керуючись зазначеними нормами Закону Держаною митною службою видано наказ № 61 від 29 січня 2008 року про ліквідацію Західної регіональної митниці з 01 травня 2008 року. На підставі зазначеного наказу Державною митною службою призначено комісію з питань ліквідації Західної регіональної митниці, склад якої затвердження наказом №128 від 12 лютого 2008 року.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним суб'єктам, забороняється.

Як видно із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Західній регіональній митниці був присвоєний ідентифікаційний код 34668612, а відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Львівській митниці присвоєно ідентифікаційний код 35775617.

 Отже, на підставі викладеного вище, доводи відповідачів в касаційній скарзі про ліквідацію Західної регіональної митниці, а не реорганізацію в Львівську митницю, як визначено судами першої та апеляційної інстанцій, знайшли свої підтвердження, а висновок судів є помилковим.

 

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом вказаної норми Закону, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

 

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до частини 1 статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Відповідачем виконано зазначену вимогу, що підтверджується попередженням про наступне звільнення, в якому зазначено, що 25 березня 2008 року позивача повідомлено про його звільнення у зв'язку з ліквідацією Західно регіональної митниці відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Отже, звільняючи позивача із займаної посади відповідач діяв на підставі чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, а фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 229, 230 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці, Західної регіональної митниці задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду міста Львова від 13 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, треті особи Західна регіональна митниця та ОСОБА_2 про визнання протиправними наказів про звільнення та їх скасування і зобов'язання укласти трудовий договір відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський

СУДДІ : С.Є. Амєлін

М.І. Гурін

М.Г. Кобилянський

Т.С. Розваляєва