Решение № 42591439, 29.01.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 915/1914/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/

до відповідача: Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради /вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200/

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 /АДРЕСА_2/

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Первомайської міської ради "Комунсервіс" /вул. 13 партз'їзду, 42-А, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55207/

про стягнення 87040,65 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Дябелко В.О (довіреність від 05.12.2014 № 1187/04.03)

третя особа-1: не з'явився

третя особа-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 55664,41 грн. основного боргу, 10627,96 грн. пені, 14971,09 грн. штрафу та 13580,88 грн. інфляційних нарахувань.

У судовому засіданні 08.12.2014 позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 48701,25 грн. основного боргу, 10627,96 грн. пені, 14971,09 грн. штрафу та 13580,88 грн. інфляційних нарахувань.

Господарський суд прийняв дану заяву позивача до розгляду.

22.01.2015 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 48501,25 грн. основного боргу, 10067,93 грн. пені, 14971,06 грн. штрафу та 13500,41 грн. інфляційних нарахувань.

Господарський суд прийняв дану заяву позивача до розгляду.

Заявлений позов позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 28.05.2013 № 3/1 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з утримання доріг, площ та скверів міста Первомайськ, прибирання об'єктів благоустрою у період з травня 2013 року по березень 2014 року (включно).

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи наступним:

- за результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області діяльності відповідача, при проведенні зустрічної звірки у третьої особи - 2, було виявлено різницю в обсягах вивезених твердих побутових відходів (далі - ТПВ) третьою особою - 1 та позивачем у порівнянні з даними обліку третьої особи - 2, яка є єдиним у м. Первомайську офіційним розміщувачем відходів на санкціонованому міському полігоні, на загальну суму 82976,17 грн., з яких: 18501,25 грн. - по ліквідації позивачем звалища на вул. Крупській; 2350,08 грн. - по прибиранню позивачем єврейського кладовища; 62124,84 грн. - спільна сума за укладеними відповідачем договорами з третьою особою - 1 та позивачем;

- третьою особою - 1 та позивачем для вивезення ТПВ використовували одні і ті ж самі транспортні засоби, з огляду на що Державна фінансова інспекція в Миколаївській області не мала можливості розділити кошти в сумі 62124,84 грн. між виконавцями послуг і запропонувала відповідачу самостійно провести цей розподіл для зменшення кредиторської заборгованості відповідача перед третьою особою - 1 та позивачем;

- відповідачем для зменшення боргу перед третьою особою - 1 та позивачем самостійно розподілено суму 62124,84 грн. пропорційно вартості лотів, за якими проводились закупівлі за державні кошти, а саме: при проведенні у 2013 році закупівель за державні кошти було передбачено два лоти; вартість першого складала 350 тис. грн., вартість другого - 400 тис. грн.; переможцем за першим лотом став позивач, за другим - третя особа - 1, з огляду на що відповідач визначив, що І лот торгів склав 46,7% від загальної суми закупівель (750 тис. грн.), а ІІ лот - 53,3 %, та відповідно зменшив свою кредиторську заборгованість по І лоту на 30000 грн., по ІІ лоту на 32124,84 грн.;

- станом на даний час, враховуючи зменшення кредиторської заборгованості, відповідачем повністю сплачено борг за надані позивачем послуги згідно з договором від 28.05.2013 № 3/1, оскільки за результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області не підтверджено вартість вивезення позивачем сміття та змету по ліквідації звалища на вул. Крупській у розмірі 18501,25 грн. (48501,25 грн. - 30000,00 грн. - 18501,25 грн.);

- прострочення виконання зобов'язання відповідача з оплати послуг по договору від 28.05.2013 № 3/1 виникло не з вини відповідача, а тому, стягнення з останнього пені, штрафу та інфляційних нарахувань є неправомірним.

У судовому засіданні 15.01.2015 позивач пояснив суду, що виявлена Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області різниця в обсягах ТПВ пов'язана з вивезенням позивачем за усною вказівкою відповідача ТПВ на шляхи та дороги для засипання ям і вибоїн, зокрема для засипання ями на вул. Грушевського у м. Первомайськ.

У судовому засіданні 29.01.2015 відповідач пояснив суду, що дійсно позивачу у період з травня 2013 року по квітень 2014 року інколи надавались усні вказівки щодо засипання ям та вибоїн на дорогах вуличним зметом (відсівом, який залишився на дорогах після посипання у зимовий період). Також, відповідач пояснив суду, що розрахунок, поданий позивачем разом з заявою від 16.01.2015, є вірним.

Третя особа - 1 повністю підтримала позов позивача.

Третя особа - 2 про час та місце проведення судового засідання була повідомлена судом належним чином, проте свого представника у судове засідання не направила, письмових пояснень по суті спору суду не подала.

Ухвалою суду від 21.11.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 08.12.2014 о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 08.12.2014 судом оголошувалась перерва до 15.01.2015 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 15.01.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 29.01.2015 о 10 год. 30 хв. за клопотанням позивача, а також у зв'язку з залученням до участі у справі третіх осіб та необхідністю витребування судом нових доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013 між сторонами був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 3/1 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався протягом травня-грудня 2013 року надати відповідачу послуги з утримання доріг, площ та скверів міста, прибирання об'єктів благоустрою згідно з додатком № 1, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору ціна цього договору становить: 243778,50 грн. без ПДВ. Ціна договору є очікуваною.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору:

- розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після підписання сторонами акту виконаних робіт у термін до 30 днів;

- до рахунку додаються акти виконаних робіт, оформлені належним чином (в тому числі наявність підписів та печаток тощо);

- розрахунки з позивачем проводяться відповідачем у безготівковому порядку через розрахункові рахунки, відкриті в УДКСУ у Первомайському районі у Миколаївській області;

- закупівлю послуг та перерахування коштів відповідач проводить по мірі фінансування.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору:

- термін надання послуг: протягом травня-грудня 2013 року;

- місце надання послуг: Миколаївська область, місто Первомайськ;

- зобов'язання позивача вважаються виконаними у повному обсязі з моменту прийняття виконаних послуг визначеної якості.

Відповідно до п/п. 7.3.3. п. 7.3. розділу VII "Відповідальність сторін" договору за порушення строків виконання зобов'язання сторони передбачили стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 32 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з 28 травня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року.

30.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, у п. 1., 2. якої узгодили:

1. Згідно з пунктом 6 статті 40 Закону України від 01.06.2010 року № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель», продовжити строк дії договору з 30.12.2013 року до 01.04.2014 року;

2. Вартість додаткової угоди складає 48775,70 грн.

На виконання умов договору, позивач протягом травня 2013 року - березня 2014 року надав відповідачу послуги вартістю 292533,47 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг від 17.06.2013 № 10, від 21.06.2013 № 13, від 05.08.2013 № 15, від 02.09.2013 № 17, від 02.10.2013 № 23, від 05.11.2013 № 25, від 21.11.2013 № 27, від 24.01.2014 № 2, від 24.02.2014 № 5, від 28.03.2014 № 7, поясненнями позивача, поясненнями відповідача від 22.01.2015 № 40/04.03.03. та іншими доказами.

Проте відповідач вказані послуги оплатив позивачу частково на суму 244032,22 грн. наступним чином:

08.07.2013 - 54166,77 грн. по акту від 17.06.2013 № 10;

31.07.2013 - 56416,64 грн. по акту від 21.06.2013 № 13;

13.08.2013 - 24494,13 грн. по акту від 05.08.2013 № 15;

27.12.2013 - 31333,64 грн. по акту від 02.09.2013 № 17;

27.12.2013 - 31692,33 грн. по акту від 02.10.2013 № 23;

04.08.2014 - 15000 грн. по акту від 21.11.2013 № 27;

14.08.2014 - 14693,66 грн. по акту від 05.11.2013 № 25;

18.08.2014 - 9271,89 грн. по акту від 21.11.2013 № 27;

28.11.2014 - 6963,16 грн. по акту від 28.03.2014 № 7, що підтверджується платіжними дорученнями, поясненнями сторін та іншими доказами.

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за послуги, отримані у період травень 2013 року - березень 2014 року, становить 48501,25 грн.

20.08.2014 Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області був складений акт № 14-24/76 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.07.2013 по 30.06.2014.

Згідно з цим актом, при проведенні зустрічної звірки щодо підтвердження вивозу відходів та сміття позивачем та третьою особою - 1 третій особі - 2 встановлене наступне:

- виявлено різницю в обсягах фактичного вивезення ТПВ на полігон третьої особи -2 у порівнянні з обсягами ТПВ, зазначеними в актах виконаних робіт за договорами відповідача з позивачем та третьою особою - 1;

- не підтверджено вартість вивезення сміття та змету за актами наданих послуг за договорами, укладеними відповідачем з позивачем та третьою особою - 1, на загальну суму 82976,17 грн., з яких: 18501,25 грн. - по ліквідації позивачем звалища на вул. Крупській (інший правочин); 2350,08 грн. - по прибиранню позивачем єврейського кладовища (інший правочин); 62124,84 грн. - спільна сума за укладеними відповідачем договорами з третьою особою - 1 та позивачем (договір + правочин з третьою особою - 1).

Керуючись вказаним актом, відповідач самостійно розподілив суму - 62124,84 грн., на яку зменшилась його заборгованість окремо перед позивачем та окремо перед третьою особою, зокрема перед позивачем відповідач зменшив суму боргу по договору на 30000 грн., додатково також врахувавши 18501,25 грн. непідтвердженої вартості вивезення сміття та змету при ліквідації позивачем звалища на вул. Крупській (інший правочин).

Таким чином, сума, на яку відповідач зменшив собі кредиторську заборгованість із посиланням на результати планової ревізії Державної фінансової інспекції в Миколаївській області і є (з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог) сумою основного боргу за даним позовом.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, у даних нормах права законодавець визначив, що договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем послуг після підписання сторонами акту виконаних робіт у термін до 30 днів.

Господарським судом на підставі підписаних обома сторонами актів надання послуг та інших доказів встановлено вартість наданих позивачем відповідачу послуг, а також суму, на яку вони були оплачені останнім.

Господарським судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення основного боргу за договором в частині оплати послуг саме з утримання доріг, площ та скверів міста, прибирання об'єктів благоустрою. Умовами договору не передбачено порядок вивезення позивачем сміття та змету.

Господарським судом відібрані письмові пояснення від сторін щодо порядку вивезення позивачем сміття та змету, яке утворювалось внаслідок виконання позивачем умов договору з утримання доріг, площ та скверів міста, прибирання об'єктів благоустрою, які зводяться до наступного: за усною вказівкою відповідача ТПВ застосовувались позивачем для засипання ям і вибоїн на дорогах. Акт Державної фінансової інспекції в Миколаївській області від 20.08.2014 № 14-24/76 даної обставини не спростовує.

За цих обставин, господарський суд, враховуючи предмет договору, вважає, що відповідач необгрунтовано зменшив суму боргу по договору на 30000 грн., додатково також врахувавши 18501,25 грн. непідтвердженої згідно з вищезазначеним актом ДФІ вартості вивезення сміття та змету при ліквідації позивачем звалища на вул. Крупській за іншим правочином. Відповідач також не подав суду доказів вірності розподілу суми у розмірі 62124,84 грн., яка визначена у акті ДФІ як спільна сума за укладеними відповідачем договорами з третьою особою - 1 та позивачем.

За вищевикладених обставин, господарських суд вважає, що на час вирішення даного спору підтверджена матеріалами справи сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору за послуги, надані у період з травня 2013 року по березень 2014 року (включно), становить 48501,25 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконано розрахунки розмірів пені, штрафу та інфляційних нарахувань, відповідно до яких розмір пені склав 9733,42 грн., штрафу - 11021,92 грн., інфляційні нарахування - 12844,81 грн.

Таким чином, позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі13500,41 грн. підлягає частковому задоволенню судом в сумі 12844,81 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Господарський суд, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази завдання відповідачем позивачу збитків через порушення зобов'язань з оплати послуг за договором, майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вважає, що нараховані позивачем відповідачу за порушення строків оплати наданих послуг штраф та пеня слід зменшити на 50%.

За цих підстав, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягає частковому задоволенню судом, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню в сумі 4866,71 грн. та штраф в сумі 5510,96 грн.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200, код 22436347) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) 48501 (сорок вісім тисяч п'ятсот одна) грн. 25 коп. основного боргу, 4866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 71 коп. пені, 5510 (п'ять тисяч п'ятсот десять) грн. 96 коп. штрафу, 12844 (дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 81 коп. інфляційних нарахувань та 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 32 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.02.2015.

Суддя Д.О.Бездоля