головуючого -
Димерлія О.О.
суддів -
Яковлева Ю.В., Потапчука В.О.
при секретарі -
Мішиєвій О.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною
скаргою державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва на
постанову господарського суду Миколаївської області від 13 листопада 2007 року
за адміністративним позовом Миколаївського обласного військового комісаріату до
державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва про
визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
25 вересня
2006 року Миколаївський обласний військовий комісаріат звернувся до суду з
вказаним адміністративним позовом.
Позивач зазначив, що 16 листопада 2006 року
державною податковою інспекцією (надалі - ДПІ) у Заводському районі м.
Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог
податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по
13.11.2006 року. За порушення військовим комісаріатом вимог ст.ст. 3,5,6 Закону
України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
та механізмів» від 11.12.1991 року, а саме неподання розрахунків за податком з
власників транспортних засобів до податкового органу за 2003-2006 роки та
неперерахування до бюджету сум відповідних податків, ДПІ склала Акт
№1267/23-600/09609553. 20 листопада 2006 року відповідач надіслав до
комісаріату податкове повідомлення-рішення на суму 3503 гривень 50 копійок, яке
склалось із боргу за загальним платежем у сумі 1769, 00 гривень та штрафних
санкцій у сумі 1734 гривень 50 копійок. 04 грудня 2007 року ДПІ надіслало на
адресу позивача першу податкову вимогу №1/1004, а 15 лютого 2007 року - другу
вимогу №2/92.
Посилаючись
на порушення відповідачем норм діючого законодавства, військовий комісаріат
просив суд визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у
Заводському районі м. Миколаєва та скасувати податкове повідомлення-рішення
№0010081702/0, першу податкову вимогу №1/1004, другу податкову вимогу №2/92.
13 листопада
2007 року господарський суд Миколаївської області виніс постанову, якою
задовольнив позовні вимоги. Рішення суду мотивовано тим, що рішення відповідача
прийнято з порушенням вимог Закону України «Про Збройні Сили України» від
06.12.1991 року.
24 грудня
2007 року на вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою
відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом
норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши
суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою
колегією встановлено, і сторони це не заперечують, що станом на 01.01.2003 року
та 01.01.2006 року у військовому комісаріаті значились 2 автомобілі, а саме:
автомобіль ГАЗ - 6614 (державний номер НОМЕР_1) та автомобіль УАЗ - 469
(державний номер НОМЕР_2), але розрахунок податку з власників транспортних
засобів та перерахування сум до бюджету позивач не здійснював. ДПІ, посилаючись
на порушення комісаріатом вимог ст.ст. 3, 6 Закону України «Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від
11.12.1991 року, склала Акт №1267/23-600/09609553. 20 листопада 2006 року на
підставі згаданого акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення на суму
3503 гривень 50 копійок.
Відповідно
до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991 року платниками податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є
підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, які мають
зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні
засоби.
Посилаючись
на вказану норму Закону, військовий комісаріат стверджує, що він є не
власником, а користувачем транспортних засобів, оскільки автомобілі передані в
тимчасове користування органом управління оперативним майном - автомобільною
службою Південного оперативного командування Збройних Сил України.
З матеріалів
справи вбачається, що вказані транспортні засоби знаходяться на обліку
Заводського районного військового комісаріату.
Згідно ч. 2
ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 року майно,
закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами,
установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю,
належить їм на праві оперативного управління.
Відповідно
до ч. 2 ст. 316 ЦК України особливим видом права власності є право довірчої
власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
З наведеного
вбачається, що військовий комісаріат здійснює оперативне управління державним
майном за законом, а тому є платником податку з власників транспортних засобів.
В
обґрунтування позовних вимог військовий комісаріат посилався на ст. 14 Закону
України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 року, відповідно до якої він
начебто звільняється від сплати усіх видів податків.
Згідно
вказаної норми Закону « земля, води, інші природні ресурси, а також майно,
закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами,
установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю,
належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх
видів податків відповідно до законів з питань оподаткування ».
Вказане
свідчить, що згадана норма відсилає до законодавства про оподаткування.
Відповідно
до ч.3,9 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від 11.12.1991 року
пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування; будь-які податки і збори
(обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути
включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають
відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Як
вбачається з викладеного норма Закону України «Про Збройні Сили України» від
06.12.1991 року суперечить вимозі ст. 1 Закону України «Про систему
оподаткування» від 11.12.1991 року.
При
визначенні норми, що підлягає застосуванню, судова колегія виходить з того, що
Закон України «Про систему оподаткування» від 11.12.1991 року є спеціальним і
визначальним у системі законодавства про оподаткування.
Крім того,
згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно
до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від
04.12.1990 року завданнями органів державної податкової служби є здійснення
контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків
і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених
законодавством.
Наведене
свідчить, що ДПІ діяла з метою виконання передбаченого законодавством завдання,
а саме здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст. 3
того ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності
керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими
актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної
Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Законом про
оподаткування є, зокрема, Закон України «Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991 року, яким в
ст. 4 передбачено пільги щодо податку. В переліку пільгових категорій органи
Збройних Сил України відсутні.
З
викладеного вбачається, що податковий орган діяв у відповідності з нормою
Закону України «Про систему оподаткування» від 11.12.1991 року та Закону України «Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991
року, які входять до системи законодавства з питань оподаткування та є
спеціальними.
Виходячи з
вказаного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про
необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про
Збройні Сили України» від 06.12.1991 року.
Крім того,
судова колегія не погоджується з посиланням суду першої інстанції на ст. 2 КАС
України в обґрунтування своєї правової позиції.
Згідно
вказаної норми завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Оскільки
податковий орган діяв в межах наданих законодавством повноважень, то він не
порушував прав позивача.
З
урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність
скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись
ст.ст.185, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну
скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва -
задовольнити.
Постанову господарського
суду Миколаївської області від 13 листопада 2007 року за адміністративним
позовом Миколаївського обласного військового комісаріату до державної
податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва про визнання
неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.
В
задоволенні позову Миколаївському обласному військовому комісаріату - відмовити
повністю.
Постанова
апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може
бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України
протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду
апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
Справа №3491/2008
Головуючий першої інстанції суддя - Ткаченко О.В.
Категорія: 6.14
Доповідач суддя - Димерлій О.О.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4257895 ?
Яка дата ухвалення судового документу № 4257895 ?
Дата ухвалення - 05.06.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4257895 ?
Форма судочинства - Административное
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4257895 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Информация о судебном решении № 4257895, Одеський апеляційний адміністративний суд
Судебное решение № 4257895, Одеський апеляційний адміністративний суд было принято 05.06.2009.
Форма судопроизводства - Административное,
форма решения – .
На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые данные.
Судебное решение № 4257895 относится к делу № 22а-3491/2008
то решение относится к делу № 22а-3491/2008. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа:
-
1)
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙВОЕНКОМАТ
Наша платформа поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
