Постановление суда № 42538021, 02.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/979/14-ц Провадження № 22-ц/795/232/2015 Головуючий у I інстанції -Войтех О. І. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

при секретарі: Поклад Д.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - Куликівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, служба у справах дітей Куликівської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2014 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_3 та його малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим будинком АДРЕСА_1, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує ухвалення його судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд при вирішенні спору не застосував норми статей 317, 391 ЦК України та статей 71, 72, 107, 150 ЖК України, якими регулюються спірні правовідносини. Крім того, за доводами апелянта, судом не враховано відсутність в матеріалах справи доказів доведеності факту заміни замка, перешкоджання позивачем повторному вселенню відповідачів, зловживання позивачем спиртними напоями та вчинення сварок з його ініціативи.

Заслухавши доповідача, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1, де проживав після укладення 18.08.2007 року шлюбу разом з дружиною ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до листопада 2013 року. З 27.08.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано згідно рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що позивач своїми діями заважає праву проживання і таку відсутність відповідачів не можна визначати як відсутність без поважних причин, а також з того, що на спірні правовідносини поширюються положення ст. 405 ЦК України.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Відповідно до положень ч.4 ст. 156 ЖК УРСР припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє членів сім'ї власника права користування житлом, а тому виселення членів сім'ї власника можливе лише у випадках, визначених законом.

Зокрема, статтею 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.

Як встановлено судом, оскільки позивач є власником житла, а не наймачем, і ним фактично заявлено вимогу про виселення членів сім'ї з житла, належного йому на праві власності, то суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів з підстав, передбачених нормами ЖК УРСР, якими регулюються питання виселення членів сім'ї наймача, а не власника житла. Позивач, обґрунтовуючи підстави і предмет позову, помилково послався на норму матеріального права, якою не регулюються спірні правовідносини, а за таких обставин посилання суду на норму матеріального права, якою врегульовано спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і посилання апелянта на незастосування судом до спірних правовідносин статей 317, 391 ЦК України, оскільки зазначеними нормами визначено загальні поняття змісту права власності та право особи на захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а питання захисту права власності у спорі щодо права користування житлом колишніх членів сім'ї власника житла за умови їх відсутності більше 1 року без поважних причин врегульовано спеціальною нормою права, а саме ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів, що відповідач разом з дитиною відсутні за місцем реєстрації понад один рік без поважних причин.

Так, згідно листа служби у справах дітей Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 в квітні 2014 року зверталася до служби у справах дітей з заявою, в якій повідомляла, що вона разом з сином була змушена в зв'язку з погрозами чоловіка, а не з власної волі, тимчасово проживати в АДРЕСА_2 (а.с.39), який згідно копії довідки виконкому Салтиково-Дівицької сільської ради належить на праві власності ОСОБА_6

Як вбачається з листа виконкому Салтиково-Дівицької сільської ради Куликівського району №202 від 23.10.2014 року, ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 не має змоги проживати за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, так як в даний час там проживають громадяни (без реєстрації), яких заселив ОСОБА_1

В суді апеляційної інстанції позивач також підтвердив, що з квітня 2014 року з його дозволу в належному йому будинку проживають сторонні особи, які проводять там ремонт.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду про непроживання ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_5 за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 з поважних причин.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, постановленим в межах заявлених вимог, а саме підстав і предмета позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: