№ 42515080, 29.01.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 року Чернігів Справа № 825/174/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сингаєвського О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованності за відрядження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського обласного військового комісаріату, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 коштів за відрядження та стягнути з Київського обласного військового комісаріату невиплачені кошти за відрядження в сумі 300 (триста) грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в жовтні 2012 року відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 468 від 19.09.2012 року він був призначений на посаду начальника відділення комплектування Вишгородського районного військового комісаріату Київської області, де проходив військову службу до липня 2013 року. Згідно наказів Вишгородського районного військового комісара Київської області неодноразово убував в службові відрядження. Неодноразово звертаючись з даного питання позивачу постійно надавались відповіді, про те, що кошти будуть виплачені, але 30 грудня 2014 року отримав відповідь про те, що документи на відрядження втрачені і кошти отримати не має можливості. Вважає, що відповідачем проявлена бездіяльність щодо невиплати коштів на службові відрядження, оскільки законом прямо визначено право на відшкодування витрат на службові відрядження в межах України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 468 від 19.09.2012 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділення комплектування Вишгородського районного військового комісаріату Київської області, де проходив військову службу до липня 2013 року. Згідно до наказів Вишгородського районного військового комісара Київської області неодноразово убував в службові відрядження.

Листом військової частини А0105 від 28.01.2014 року (а.с. 6) позивача було повідомлено, що відповідно до його заяви до військового комісара Київським ОВК щодо виплати коштів за відрядження, піднайом житла та підйомну допомогу на членів сім'ї взяті зобов'язання в Головному Управлінні Казначейської служби України в Київській області, а саме: на відрядження - 300,00 грн., відповідно до платіжного доручення від 13.12.2013 №1081, за піднайом житла в сумі - 18774,19 грн., відповідно до платіжного доручення від 13.12.2013 №1332. Головним Управлінням Казначейської служби України в Київській області не проведено фінансування вказаних виплат в 2013 році, яка залишилась як кредиторська заборгованість. З початком фінансування Київського ОВК в 2014 році буде здійснено виплату заборгованості, що склалась, в першу чергу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011, № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України визначено, що службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем повернення до місця проходження військової служби, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

Як вбачається з аналізу чинного законодавства, бездіяльність щодо невиплати витрат на службові відрядження ОСОБА_1 відповідача є неправомірною, оскільки законом прямо визначено, що позивач має право на відшкодування витрат на службові відрядження в межах України.

Судом встановлено, що заборгованість по сплаті витрат на службові відрядження Київського обласного військового комісаріату перед позивачем складає 300 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату правомірні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 коштів за відрядження.

Стягнути з Київського обласного військового комісаріату (код 07910662) на користь ОСОБА_1 невиплачені кошти за відрядження в сумі 300 (триста) грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис О.В. Заяць

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Заяць