Постановление суда № 42493708, 03.10.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" жовтня 2014 р.Справа № 921/1085/14-г/5УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

розглянув заяву №б/н від б/д (вх.№17554 від 01.10.2014р.) Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг", м.Київ, про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на предмет лізингу, заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження предметом лізингу, передачі предмету лізингу на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Автологістика, у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", вул.Незалежності 68А, с.Васильківці Густинського району Тернопільської області

про розвівання договору фінансового лізингу №39-L від 24.12.2010 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" повернути предмет лізингу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг", м.Київ, звернулося 01.10.2014р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії суду за вх.№1112) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг",вул. Незалежності, 68А, с.Васильківці Густинського району Тернопільської області, про: - розвівання договору фінансового лізингу №39-L, укладеного 24.12.2010року між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "Мрія-Лізинг"; - зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" предмет лізингу: Картоплезбиральний комбайн Grimme SE 150-60 з додатковим комплектом копачів, серійний номер 41602241; Картоплезбиральний комбайн Grimme SE 150-60, серійний номер 41602448.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2014р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 22.10.2014р.

Одночасно із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м.Київ, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, подано заяву без номера та без дати за вх. №17554 від 01.10.2014р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на предмети лізингу у кількості 2 одиниць(ідентифікаційні ознаки згідно Свідоцтв про реєстрацію машин), а саме: Картоплезбиральний комбайн, марка Grimme SE 150-60, реєстраційний номер 51521 АА, заводський номер 41602241; Картоплезбиральний комбайн, марка Grimme SE 150-60, реєстраційний 51520 АА, заводський номер 41602448

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14040434, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження предметами лізингу, в тому числі здійснювати транспортування предметів лізингу, експлуатувати предмети лізингу, демонтувати предмети лізингу, використовувати предмети лізингу у виробничій та господарській діяльності, змінювати їх місцезнаходження, відчужувати предмети лізингу, передавати їх в найм, оренду, користування, сублізинг;

- передачі предмету лізингу на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Автологістика".

Заява мотивована тим, що: відповідач після пред"явлення до нього вимоги неправомірно ухиляється від повернення транспортних засобів та продовжує їх безоплатно експлуатувати, що впливає на їх технічний стан, призводить до зносу, збільшення ризику поламки, до погіршення якості, зниження якості Предмету лізингу; арештом банківських рахунків відповідача в межах суми позову, застосованого господарським судом під час розгляду справи №909/864/14; відповідач вживає заходів щодо неправомірної реалізації предмету лізингу, що вбачається з оголошення, розміщеного у мережі Інтернет на сайті http://kiev.adiso.kiev.ua., а відтак, на думку заявника, окрім ризику погіршення експлуатаційного стану предмета лізингу через відсутність грошових коштів для його ремонту та підтримки нормального стану існує обґрунтоване припущення, що відповідач просто вимушений буде без дозволу Лізингодавця здавати предмет лізингу в оренду, розбирати на запчастини та реалізовувати третім особам, тощо, тому просить відповідно до вимог ст..ст.66,67 ГПК України застосувати заходи щодо забезпечення позову.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття визначених ним заходів до забезпечення позову, господарський суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне:

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова Пленуму №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У відповідності до п. 3 даної Постанови адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Пунктом 2 Постанови Пленуму №16 забезпечення позову визначено як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, котрий може застосовуватися як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 Постанови Пленуму № 16).

Так, обґрунтовуючи наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, заявник, посилається на те, що 01 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому повідомив про розірвання договору лізингу, вимагав сплати заборгованості за Договором лізингу та повернення предмету лізингу. Проте від отримання листа відповідач ухиляється, оскільки про його зміст відомо останньому у зв'язку з наміром Позивача вручити лист нарочно, а вимоги позивача ТОВ "Мрія-Центр" залишено без задоволення. Натомість, позивачу стало відомо, що за інформацією, яка розміщена в мережі Інтернет за адресою: http://kiev.adiso.kiev.ua, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-центр" вживає активних дій щодо неправомірної реалізації предметів лізингу, шляхом їх розбирання для продажу як запчастин, які встановлені на транспортних засобах та входять до предметів лізингу, так як в оголошеннях зазначені запчастини транспортних засобів тих торгових марок, що передані в лізинг відповідачу. Між тим, заявник звертає увагу суду на те, що згідно інформації, що розміщена на сайті Агрохолдингу "Мрія" (http://www.mriya.ua.ru) та в публікаціях в мережі Інтернет за адресою: http://latifundist.com/novosti/22656-mriya-zadolzhala-kredi-agrikol-273mln, ТОВ "Мрія-Центр" входить до складу Агрохолдингу "Мрія", що дає підстави вважати, що останній від імені відповідача здійснює реалізацію запчастин предметів лізингу.

При цьому, оцінюючи вищенаведені позивачем доводи, суд прийшов до висновку, що заява позивача в частині накладення арешту на предмет лізингу задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відносини, що виникають згідно договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг", яким визначено загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Із системного аналізу вказаних правових норм та додатково із змісту заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (стор. 4) та доданих до неї документів (копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) вбачається, що предмет лізингу належить Позивачу на праві власності, а в разі передачі в лізингове користування із його власностіне вибуває. Отже, Товариство з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг" є належним власником предметів лізингу, котрі передані в лізингове користування за умовами Договору фінансового лізингу №39-L від 24.12.2010р.

Згідно приписів ст.67 ГПК України арешт може накладатися на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Тому, накладення арешту на майно, яке належить не відповідачу, а іншій особі, зокрема, позивачу, суперечить нормам процесуального права. Дана правова позиція висвітлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.08.2003року та у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2005року.

Разом з тим суд враховує, що вибір способу забезпечення залежить від суті вимоги та повинен бути співрозмірним. Серед іншого суд бере до уваги, чи спроможний обраний захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану майна чи зниження його вартості (п. 3 Постанови Пленуму № 16).

Слід зазначити, що така ж правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 р. №01-8/2776, згідно якого зазначається: "у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в разі задоволення позову з підстав відсутності грошових коштів та накладенням арешту на кошти , що знаходяться у відповідача на банківських рахунках, адже дані обставини унеможливлюють належним чином проводити експлуатацію транспортних засобів, здійснювати їх технічний огляд, ремонт та належне технічне обслуговування.

За даних обставин, досліджуючи подані заявником докази та враховуючи доводи, наведені в заяві про забезпечення позову, беручи до уваги предмет позовних вимог, норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що належним, адекватним та обґрунтованим заходом до забезпечення позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача (заявника) у разі задоволення його позовних вимог є заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14040434 вчиняти дії щодо розпорядження предметами лізингу, а саме здійснювати демонтаж предметів лізингу, змінювати їх місцезнаходження, яким є Україна, відчуження предметів лізингу, передача їх в найм, оренду, користування, сублізинг.

При цьому, на думку суду, застосовані заходи не призведуть до неприпустимого втручання у господарську діяльність відповідача, а лише її обмежують щодо переданого у лізинг майна тією мірою, якою така діяльність пов'язана із заявленими позовними вимогами і можливими наслідками їх розгляду.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26 грудня 2011 року).

Щодо вимоги заявника про передачу спірного майна на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Автологістика", то така задоволенню не підлягає з огляду на вимоги ст.. 67 ГПК України, якою передбачений вичерпний перелік заходів забезпечення позову, а забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом не допускається.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву №б/н від б/д за вх.№17554 від 01.10.2014р. Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг" (м.Київ, Жилянська, 43, ідентифікаційний код 35912126), про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр" (вул.Незалежності, 68А, с.Васильківці Густинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14040434) вчиняти дії щодо розпорядження предметами лізингу:

Картоплезбиральний комбайн, марка Grimme SE 150-60, реєстраційний номер 51521 АА, заводський номер 41602241;

Картоплезбиральний комбайн, марка Grimme SE 150-60, реєстраційний 51520 АА, заводський номер 41602448,

а саме: демонтувати предмети лізингу, змінювати їх місцезнаходження, відчужувати предмети лізингу, передавати їх в найм, оренду, користування, сублізинг.

3. В решті частині заяви №б/н від б/д за вх.№17554 від 01.10.2014р. Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг" (м.Київ, Жилянська, 43, ідентифікаційний код 35912126) - в задоволенні відмовити.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м. Київ, Жилянська, 43, ідентифікаційний код 35912126.

5. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14040434.

6. Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", набирає чинності з моменту її винесення, тобто з 03.10.2014 р.

7. Строк пред'явлення ухвали до виконання становить один рік - по 03.10.2015 року.

8. Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

9. Оригінал ухвали надіслати стягувачу- Товариству з обмеженою відповідальність "ОТП Лізинг", м.Київ, Жилянська, 43, а її копію - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області.

10. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в загальному порядку.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Г.З.Андрушків