№ 42476734, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/800/31492/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області до прокуратури Малинського району Житомирської області про скасування постанови,

за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року,

встановив:

В лютому 2014 року Відділ державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області (далі - відділ ДВС Малинського РУЮ) звернувся з позовом до прокуратури Малинського району Житомирської області про скасування постанови від 22.01.2013 р. № 1/101-14 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

В обґрунтування позову зазначив, що чинним законодавством України прокуратура не наділена повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень. Крім того, оскаржена постанова надійшла до відділу ДВС через рік після її прийняття.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділ ДВС Малинського РУЮ просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Крім доводів, викладених у позовній заяві, зазначає про неправомірність здійснення прокуратурою нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження, завершальною стадією якого є виконавче провадження. Вказує також на помилковість висновку окружного суду про здійснення прокурором за своєю ініціативою представництва інтересів стягувача - Малинської ОДПІ, що не відповідає поняттю представництва, наведеного у статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", та прямо суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 10 цього Закону.

В запереченні на касаційну скаргу прокуратура Малинського району просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що оскаржуваною постановою прокурора Малинського району від 22.01.2014 р. № 1/101-14 (помилково датованою 22.01.2013 р.) вирішено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у відділі ДВС Малинського РУЮ щодо належного виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу із залученням представників Малинської ОДПІ.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право прокурора на проведення відповідної перевірки передбачено Конституцією України і Законом України "Про прокуратуру" та обумовлено захистом інтересів держави у цій сфері. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у такий спосіб прокурор здійснював за своєю ініціативою представництво інтересів стягувача - Малинської ОДПІ.

Висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

В силу пункту 9 Перехідних положень Основного Закону України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, згідно зі статтею 19 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-XII "Про прокуратуру", є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, законність виконавчого провадження як сукупність дій органів і посадових осіб ДВС, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"), не віднесена до предмету такого нагляду.

Порядок здійснення контролю і перевірки законності виконавчого провадження, а також виключний перелік посадових осіб і державних органів, які мають право проводити контроль і перевірку виконавчого провадження та витребовувати їх з відповідного органу ДВС, закріплено у статтях 83-86 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI). У вказаному переліку прокуратура не названа.

Частина сьома статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" забороняє втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий нагляд поширюється лише на виконання судових рішень у кримінальних справах, які пов'язані із обмеженням особистої свободи громадян.

Окрім того, у Законі України "Про виконавче провадження" поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). При цьому Закон України "Про прокуратуру", як і інші джерела національного законодавства України, не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.02.2011 р. (№ 21-10а11).

Помилковими є також посилання суду першої інстанції на представництво прокуратурою інтересів стягувача у виконавчих провадженнях - Малинської ОДПІ, оскільки пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено заборону прокурорам бути представниками у виконавчому провадженні, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження.

Водночас Малинська ОДПІ як сторона виконавчих проваджень, за якими здійснювалась перевірка, мала можливість самостійно реалізовувати свої права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, заявлення відводів у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, тощо (стаття 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності постанови прокурора Малинського району Житомирської області від 22.01.2014 р. № 1/101-14 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів зроблений з порушенням норм матеріального права, що за приписами статті 229 КАС України є підставою для скасування прийнятих судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати постанову прокурора Малинського району Житомирської області від 22.01.2014 р. № 1/101-14 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.