Решение № 42394240, 22.01.2015, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8603/14-ц

2/212/296/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 січня 2015 року м. Кривого Рогу

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Чайкіна І.Б.,

секретарі Конограй В.В.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Державна міграційна служба України про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, позбавивши права власності ОСОБА_4 та усунути порушення в здійсненні нею права користування, розпорядження та володіння квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позбавити їх права користування вищевказаною квартирою, посилаючись на те, що 02 вересня 1978 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, від вказаного шлюбу в них народились два сини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В 1979 році ОСОБА_4 вступив до житлово-будівельного кооперативу « Жовтень-6» в м. Кривому Розі та став його членом , згідно рішення РВК № 8/77 від 21 лютого 1979 року. 21.12.1993 року після повної та остаточної виплати ЖБК «Жовтень - 6» вартості спірної квартири , згідно рішення виконкому Жовтневої районної у місті ради народних депутатів і Закону « Про власність» ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, право власності було зареєстровано в криворізькому бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 3, запис № 52. 13.12.2001 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Після розірвання шлюбу, на початку 2002 року , відповідач ОСОБА_4 разом із синами - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали до Росії на постійне місце проживання, де проживають до теперішнього часу, виїхавши з України до Росії , отримали паспорта громадян Росії, але з реєстраційного обліку не знялись. Таким чином, вона більше десяти років безперервно, відкрито володіє та користується квартирою, несе витрати по її утриманню, а тому вважає, що право власності на ? частку квартири повинно перейти до неї .

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися повторно, про день слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд вважає можливим слухати справу у їх відсутність згідно ст. 224 ЦПК України.

Представник 3-ї особи -в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, просили винести рішення згідно норм чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 була отримана відповідачем ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право особистої власності від 21.12.1993 року ( а.с.8) .

ОСОБА_2 також зареєстрована в спірній квартирі, що підтверджується довідкою ЖБК «Жовтень -6» ( а.с. 33).

На час розгляду справи в спірній квартирі зареєстровані сторони по справі. Як видно з довідки ЖБК «Жовтень -6» від 25.02.2014р. № 101 , вартість квартири становить 6909,65 руб, перший внесок 3500 руб. Сплачено в березні 1979 р., останній внесок 632, 80 руб. Було сплачено в лютому 1993 р. ОСОБА_4( а.с.31-32).

21.12.1993р. на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яке зареєстровано в Криворізькому міському БТІ ( а.с.8).

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом вказаної статті набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Оскільки позивачка набула права користування спірною квартирою в якості члена сім'ї власника житла відповідно до ст. ст. 150, 156 ЖК України, а не добросовісно заволоділа чужим майном, законних підстав для визнання за нею права власності за набувальною давністю немає.

До того ж, позивачка вказує, що квартиру було придбано в шлюбі і спірна квартира є спільною сумісною власністю, таким чином позивач фактично заявляє про інші підстави титульного володіння спірним майном. Відповідно до листа Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013 "трапляються випадки, коли з позовом про набуття права власності за набувальною давністю звертаються самі власники майна. Як правило, суди правильно відмовляють у задоволенні таких позовних вимог на підставі ст. 344 ЦК.

Посилання позивачки на те, що відповідачі в спірній квартирі з 2002р. не проживають, не цікавляться нею, витрат по її утриманню не несуть суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

До того ж, між сторонами існували і договірні відносини, наявність яких підтверджується довіреностями виданими відповідачами на розпорядження спірним майном (а.с.34-36), що виключає можливість застосування ст.344 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Державна міграційна служба України про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Повний текст рішення суду складено та підписано 22.01.2015 року.

Суддя: І. Б. Чайкін