Постановление суда № 42364297, 19.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/289/15

Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11161042000 від 02.07.2007 року, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 (діючої в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4) на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 13 листопада 2013 року, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11161042000 від 02.07.2007 року, а саме: заборгованості за процентами та кредитом у розмірі 57502 шв. франка 86 сан. у гривневому еквіваленті, та пені у розмірі 14454 грн. 94 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3, було укладено договір про надання споживчого кредиту №11161042000.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 банком було укладено договір поруки №117350 від 02.07.2007 року з ОСОБА_4.

Позивач вказував, що ним умови кредитного договору були виконані належним чином, однак відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань, в результаті чого станом на 03.01.2013 року утворилась заборгованість, яка становить 57 502,86 швейцарських франків та 14454,94 грн., у добровільному порядку погасити вказану заборгованість відповідачі відмовляються, тому позивач був вимушений звернутись до суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що банк не мав право на здійснення операцій в іноземній валюті з причини відсутності відповідних ліцензій.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 13 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11161042000 від 02.07.2007 року задоволений.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11161042000 від 02.07.2007 р. за процентами та кредитом у розмірі 57 502 шв. франка 86 сан., що за курсом НБУ становить 500780 грн. 39 коп., та пеню у розмірі 14454 грн. 94 коп.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що відповідачі сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 отримав судову повістку в апеляційному суді, про що особисто розписався, а представник ОСОБА_3 -ОСОБА_7 отримала повістку поштою 9.01.2015 року.

Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Представнику ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 судом апеляційної інстанції була направлена судова повістка за адресою зазначеною в довіреності, яка повернулася з позначкою пошти про те, що за зазначеною адресою адресат не проживає.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається поштою за адресою, зазначеною стороною у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Крім того особисто ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відомо про розгляд справи у апеляційному суді Одеської області, оскільки справа знаходиться в провадженні суду більше року, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримували особисто судові повістки на інші дати, але в судове засідання жодного разу не з'явилися..

Судом встановлено, що 02.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11161042000.

Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. зазначеного кредитного договору, позивач надав ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 66 000,00 швейцарських франків на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, здійснюючи виплати щомісячно у розмірі та терміни, передбачені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), погасити кредит у повному обсязі та сплатити за користування кредитом проценти у порядку та у розмірі, встановленому п.1.3. договору.

Позивач свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту виконав -відповідно до п. 1.5 кредитного договору надав відповідачу ОСОБА_3 кредит шляхом зарахування кредитних коштів на його поточний рахунок, що підтверджується відповідною випискою з рахунку.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, в порядку, що визначений цим договором.

Згідно з п. 7.7. зазначеного договору строк його дії встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Відповідно до розділу 6 кредитного договору, у разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Судом також встановлено, що 27.02.2009 року та 05.03.2010 року між банком та ОСОБА_3 укладались додаткові угоди до вищевказаного договору (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації), якими змінювався графік погашення кредиту. Відповідно до останнього графіку погашення кредиту (додаток до додаткової угоди № 2 від 05.03.2010 року) останній платіж за кредитним договором позичальник повинен здійснити 03.07.2017 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 банком було укладено договір поруки № 117350 від 02.07.2007 року з ОСОБА_4.

Згідно з п. 1.3. договору поруки № 117350 від 02.07.2007 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, і передбачених умовами Основного договору.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 порушує умови договору щодо своєчасного, в повному обсязі погашення кредиту та процентів, у зв'язку з чим позивач направив вимоги про погашення простроченої заборгованості - 26.11.2012 року ОСОБА_4 (вих. №30-11/34822 від (23.11.2012р.), 27.11.2012 року ОСОБА_3 (вих. №30-11/34858 від 23.11.2012), що підтверджується фіскальним чеком від 26.11.2012 за № 4908 та списком № 5762 згрупованих поштових відправлень від 27.11.2012р., однак, відповідачі до теперішнього часу вимоги банку не задовольнили.

У зв'язку з невиконанням умов договору про надання споживчого кредиту № 11161042000 заборгованість відповідачів перед банком станом на 03.01.2013 року становить 57 502,86 швейцарських франків, з яких: 39 710,00 шв. франків - заборгованість за кредитом, 12098,17 шв. франків - прострочена заборгованість за кредитом, 5694,69 шв. франків - прострочена заборгованість по процентам, 11584,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, розрахована з 04.01.2012р. по 03.01.2013р., 2870,94 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, розрахована з 04.01.2012р. по 03.01.2013р.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 47 цього Закону визначено, що банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Судом встановлено, що на час укладення кредитного договору з ОСОБА_3 банк мав право укладати кредитні договори в іноземній валюті, що підтверджується: банківською ліцензією № 75, виданою Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" 24.12.2001 року та відповідним дозволом НБУ №75-2 від 09.11.2002 року. У додатку до дозволу зазначено перелік операцій, які має право здійснювати банк з валютними цінностями, у тому числі залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що укладаючи кредитний договір в іноземній валюті сторони дійшли згоди по всіх його істотних умовах та станом на теперішній час зазначений договір є дійсним.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" законні, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 (діючої в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4) - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 13 листопада 2013 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11161042000 від 02.07.2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

А.П. Бабій