Решение № 42331521, 13.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6526/14 Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/80/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 13.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Петленко І.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/82/1392 від 06 липня 2007 року. Відповідно до п. 1.2. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, загальною площею 0.2500 га, кадастровий номер 3221282801:01:009:0016, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №783277 від 28 лютого 2006 року та будинок, який знаходиться за вище зазначеною адресою та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Броварської державної нотаріальної контори 12 березня 1986 року за реєстровим № 964.

Разом з тим, з 27 жовтня 1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час проживання у шлюбі майно, а саме житловий будинок, що переданий в іпотеку, значно покращився та збільшився, за рахунок спільних коштів подружжя, проведено капітальний ремонт будинку, побудовано два гаражі, погріб, вбиральню, сарай, колодязь, огорожу, бруківку. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі №1007/1 1691/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку А-1 з надвірними будівлями: сарай-Б, гараж-Д, погріб-В, вбиральня-Е, сарай-Ж, колодязь-К, тротуар-Т, огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий №32212828001:009:0016, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Отже, майно, що є предметом іпотеки, належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому розпорядження ним відбувається за взаємною згодою поружжя, яка має бути нотаріально засвідчена. Будь-якої згоди на передачу будинку в іпотеку ОСОБА_2 не надавав, а тому договір іпотеки до кредитного договору укладений з порушенням норм законодавства та має бути визнаний недійсним.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки до кредитного договору № 014/1179/82/1392 від 06.07.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 06 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1279д, в частині передачі в іпотеку будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в момент вчинення правочину, а саме укладання договору іпотеки усі вимоги закону були дотримані, а тому відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки до кредитного договору №014/1179/82/1392 від 06.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1279д.

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, загальною площею 0.2500 га, кадастровий номер 3221282801:01:009:0016, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №783277, виданого ДП «Київський регіональний центр ДЗК» 28 лютого 2006 року; будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідчений державним нотаріусом Броварської державної нотаріальної контори 12 березня 1986 року за реєстровим № 964.

31.07.2007 року та 06.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 підписано Договори про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки.

Згідно останньої редакції п. 1.1. договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 014/1179/89/1392 від 06.07.2007 року, за умовами якого ОСОБА_4 (позичальник) зобов'язаний повернути суму кредиту в розмірі 195 000,00 доларів США. Інші умови договору іпотеки залишаються без змін.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2012 року у справі №1007/1 1691/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлено, що під час проживання у шлюбі будинок, який був переданий ОСОБА_3 в іпотеку, значно покращився та збільшився, за рахунок спільних коштів подружжя проведено капітальний ремонт будинку, побудовано два гаражі, погріб, вбиральню, сарай, колодязь, огорожу, бруківку. В зв'язку з чим вказаним рішенням визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, який є предметом договору іпотеки від 06.07.2007 р.

Ухвалюючи рішення про визнання договору іпотеки недійсним суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 62,65 СК України, ст.ст. 6, 17 Закону України «Про іпотеку», а також встановленими обставинами, а саме, що будинок з надвірними будівлями, який є предметом іпотеки, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а, отже, розпорядження ним відбувається за взаємною згодою, яка має бути нотаріально засвідчена.

Проте з такими висновками суду колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Зокрема в п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" звернуто увагу судів, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Так, на момент вчинення правочину, а саме підписання договору іпотеки від 06 липня 2007 року, будинок, який був переданий в іпотеку, належав ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Спірний будинок, що був переданий в іпотеку, був визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2012 року, тобто після спливу 5 років з дня укладення договору іпотеки, а тому даний факт не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним, в момент якого ОСОБА_3 мала право вільно розпоряджатися майном, що належало їй на праві приватної власності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасування з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.