Постановление суда № 42310985, 25.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 грудня 2014 року м. Київ В/800/5794/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н. Є.,Суддів: Вербицької О. В., Кошіля В. В., Лосєва А. М., Моторного О. А.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року

у справі № 826/12740/13-а (К/800/48414/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у справі № 826/12740/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2014 року у справі № 826/1797/14 та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на правомірне формування податкового кредиту, що підтверджується первинною документацією.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2014 року у справі № 826/12740/13-а, яка подана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження товарності господарських операцій.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, та рішення Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року у справі № 826/12740/13-а.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді О. В. Вербицька В. В. Кошіль А. М. Лосєв О. А. Моторний