Постановление суда № 42278680, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/58303/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011

у справі № 2а-18544/10/2670

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна»

Корпорації «ЛГ Електронікс Інк.»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 07.10.2010 № 0002902301/0, від 13.12.2010 № 0002902301/1 та від 13.12.2010 № 0003842301/0.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» Корпорації «ЛГ Електронікс Інк.» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2010 № 0002902301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 404123 грн., в тому числі: 310864 грн. основного платежу та 93259 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної планової перевірки, викладені в акті від 27.09.2010 № 61060/23-2/33633285, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень-травень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Т-Т-Т» та ТОВ «Мобілочка».

В обґрунтування неправомірності формування позивачем податкового кредиту податковий орган вказує на те, що контрагентами позивача - ТОВ «Т-Т-Т» та ТОВ «Мобілочка» не задекларовано податкових зобов'язань за операціями з позивачем. Крім того, ТОВ «Т-Т-Т» має стан платника 9 - «відсутність за місцезнаходженням». Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, безтоварність не оспорюється.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0002902301/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0002902301/1, а також складено податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0003842301/0, яким додатково збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 62173 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи в цій частині, та надали їм правову оцінку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за період, що перевірявся податковим органом, слід застосовувати положення п. 7.4, п. 7.5 Закону № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Закону, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

В результаті належного дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які, своєю чергою, відповідають дійсності.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю постачальника таких товарів за місцезнаходженням.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун