Решение № 42272639, 11.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7990/14

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Кварталової А.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Північний» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

17.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, КП ЖКС «Північний» та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку завдану йому в результаті залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі 2027,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовував тим, що в результаті неодноразового залиття належної йому квартири АДРЕСА_1, йому було завдано матеріальної шкоди у зазначеному розмірі, визначеному ФОП ОСОБА_4 Завдану моральну шкоду позивач обґрунтовує перенесеними моральними стражданнями і переживаннями з приводу постійного залиття відповідачкою його квартири із-за чого він переніс стрес і втратив спокій, погіршився стан його здоров'я (а.с.5-7).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.07.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди - скасуванню, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, що знаходиться на третьому поверсі будинку.

Користувачем квартири №24 у цьому ж будинку відповідно до договору найму є відповідачка по справі - ОСОБА_3

18.09. та 04.11.2013 року сталося залиття квартири №16 з квартири №24, що знаходиться поверхом вище.

05.11.2013 року двома майстрами дільниці №2 КП ЖКС «Північний» та сантехніком ОСОБА_5 складений акт про обстеження квартири №16 по вищевказаній адресі, в якому зазначено сліди залиття. Причиною залиття зазначено протікання каналізаційного стояку у перекритті між квартирами №16 та №24 (а.с.17).

Згідно виписки з журнала заявок від 05.12.2013 року, у період з вересня по листопад 2013 року надходило дві заяви про залиття квартири №16 та необхідність встановлення залиття по ванній кімнаті. При цьому зазначено, що 18.09.2013 року зі слів сантехніка ОСОБА_5 залиття сталося через халатність мешканців, а 05.11.2013 року зі слів вказаного сантехніка,мешканець верхнього поверху усуватиме протікання каналізаційного стояка самостійно (а.с.16).

Допитаний у якості свідка слюсар-сантехнік ОСОБА_5 спростував зазначені у акті та виписці дані, повідомив, що фразою «по халатності» припустив можливе розлиття води у квартирі №24, однак при обстеженні квартири жодних слідів пошкоджень сантехнічних приладів не виявив. Заміну стояка з часу залиття і по теперішній час ніхто не здійснював, він продовжує функціонувати у тому ж стані, скарг від мешканців будинку більш не надходило.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд 1-ої інстанції виходив з того, що відповідачем КП ЖКС «Північний» доведено відсутність їх вини у залитті квартири позивача, що виключає протікання стояка у перекритті між квартирами №16 та №24.

При цьому суд прийшов до висновку, що залиття квартири ОСОБА_2 сталося з квартири №24 і що відповідачка ОСОБА_3 не довела відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань по користуванню жилим приміщенням та повинна відшкодувати завдану шкоду. Разом з тим, позивач не довів розмір завданої йому матеріальної шкоди, оскільки жодного належного і допустимого доказу цього ним не надано.

Також суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволенні позову про відшкодуванням моральної шкоди, так як позивачем не надано належних доказів, що моральна шкода спричинена йому з вини відповідачки ОСОБА_3, оскільки перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у лютому 2014 року, як наслідок залиття квартири, має характер припущення.

При розгляді спору по суті суд керувався вимогами ст.61, 179 ЖК УРСР, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, а також ст.ст.23, 614, 629, 1166, ч.1 ст.1167 ЦК України та відповідними нормами цивільно-процесуального законодавства.

Між тим, колегія суддів повністю з висновками суду погодитись не може.

Колегія погоджується з висновками суду про те, що встановлений факт залиття квартири 16 за виною мешканців квартири №24.

Судова колегія також погоджується з тим, що позивачем не доведено розмір матеріальної шкоди на суму 2027,00 грн.

Докази в підтвердження вказаної суми, а саме рахунки-фактури, де постачальником є ФОП ОСОБА_4, а платником - ОСОБА_6, суд 1-ої інстанції правильно до уваги не прийняв, оскільки такі докази в розумінні ст.58 ЦПК України є неналежними доказами і взагалі не мають відношення до даного спору.

Експертного висновку з приводу спричинення матеріальної шкоди позивачем не надано, не дивлячись на те, що судом неодноразово пропонувалось проведення експертизи.

Однак, колегія не може погодитись з відмовою в частині позову про відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок залиття квартири, йому потрібно проводити поточний ремонт, оскільки мешкати в ній стало неможливим, у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації (а.с.6).

Дані обставини судом 1-ої інстанції не враховувались і недоведеність моральної шкоди судом зроблено тільки з приводу перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Колегія вважає, що в порушення ст.213 та ч.1 ст.309 ЦПК України судом 1-ої інстанції неповністю з'ясовані фактичні обставини справи і взагалі не перевірені ті обставини, на які посилався позивач, що має суттєве значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала своїми неправомірними діями чи бездіяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.22 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи те, що факт залиття квартири з боку відповідачки ОСОБА_3 встановлений, як і встановлено факт пошкодження квартири позивача, колегія вважає, що останньому спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 2000,00 грн.

Розмір грошового відшкодування колегія визначає з урахуванням характеру правопорушення, душевних страждань позивача, позбавлення його можливості нормального користування своєю квартирою, ступеня вини відповідачки, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості.

За таких підстав, рішення суду 1-ої інстанції в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про часткове задоволення позову, та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 2000,00 грн.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: 65069, АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: 65069, АДРЕСА_4, моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

А.М.Кварталова

В.П.Фальчук