№ 42263114, 06.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2015 року № 813/7486/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Гойна Є.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2014 ВП №44972321.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ній не зазначено дати набрання законної сили та більше того, станом на день її винесення постанова про накладення штрафу не могла набрати законної сили, оскільки була оскаржена до Львівського окружного адміністративного суду. За таких обставин державний виконавець не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2014 ВП №44972321.

Позивач в судове засідання не з'явився, 05.01.2015 на адресу суду від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань та заперечень на позовну заяву від нього не надходило.

З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні правовідносини.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції перебував виконавчий лист №442/439/14-ц, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом видачі їм ключів від вхідних дверей вказаної квартири.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку, 25.09.2014 у відповідності до вимог ст.ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову ВП №44328319 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.

02.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44972321 з виконання постанови державного виконавця від 25.09.2014 про накладення штрафу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 02.10.2014, у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", відкрито виконавче провадження з виконання постанови державного виконавця від 25.09.2014 про накладення штрафу.

Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у постанові невірно зазначено дату набрання законної сили 25.09.2014, оскільки постанова про накладення штрафу була винесена тільки 25.09.2014 і не могла вступити в цей день в законну силу.

Однак, такі посилання позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки постанова про накладення штрафу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом, однак оскарження постанови про накладення штрафу не зупиняє її виконання, а тому вказана постанова набирає чинності з моменту її винесення.

Крім того, станом на день розгляду справи, постанова про накладення штрафу від 25.09.2014 є чинною, у встановленому законом порядку не скасована, а тому суд приходить до висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а вимога позивача є необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 12.01.2015