Постановление суда № 42226806, 25.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7042/14

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, голови ліквідаційної комісії ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, покладення матеріальної відповідальності на службову особу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 травня 2014 року ,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 9 квітня 2014 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що працювала у ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» на посаді дезінфектора з вогнищевої дезінфекції. Наказом №149-«К» від 25 грудня 2012 року звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Посилаючись на не видачу в день звільнення трудової книжки та не виплату всіх належних сум, фактичне проведення розрахунку 23 січня 2014 року, ОСОБА_3 просила стягнути з ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» за затримку розрахунку при звільненні середній заробіток за період з 27 грудня 2012 року по 22 січня 2014 року в сумі 19391,57 грн., покласти на голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 матеріальну відповідальність по відшкодуванню закладу шкоди, пов'язаної з виплатою середнього заробітку. 28 квітня 2014 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з додатковими вимогами, просила стягнути з ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» на відшкодування завданої несвоєчасним розрахунком моральної шкоди 2436,00 грн.(а.с.1-3,18).

Відповідач ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» в особі представника, голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4 в особі представника позов не визнали.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 травня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15757,02 грн., на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн., в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с.36-37).

В апеляційній скарзі відповідач ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження в справі закрити.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наказом № 149-К від 25 грудня 2012 року ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» у зв'язку з ліквідацією закладу ОСОБА_3 звільнено з посади дезінфектора по п.1 ст.40 КЗпП України з 26 грудня 2012 року з проведенням повного розрахунку, виплатою матеріальної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки (а.с.4).

На день звільнення ОСОБА_3 не виплачено матеріальну допомогу в сумі 510,60 грн., фактично розрахунок по матеріальній допомозі проведено 23 січня 2014 року поштовим переказом (а.с.6, 25).

Таким чином, має місце порушення строків розрахунку при звільненні, час затримки з 26 грудня 2012 року по 22 січня 2014 року, тобто по день фактичного розрахунку (отримання 23 січня 2014 року грошового переказу), становить 12 місяців 27 днів, а всього 393 дні.

ОСОБА_3 нараховано заробітну плату в жовтні 2012 року 1 251,86 грн., в листопаді 2012 року 1 196,61 грн. (а.с.24). Середньоденна заробітна плата становить 40,13 грн. (1251,86 грн.+1196,61 грн. = 2448,47 грн. : 61 день у жовтні-листопаді = 40,13 грн.). Середній заробіток за час затримки розрахунку становить 15771,09 грн. (40,13 грн .х 393 дні = 15771,09 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов правильного висновку про відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні. Вихідні дані для нарахування середнього заробітку взято, час затримки розрахунку визначено правильно, різниця в нарахуванні є незначною та становить 14,07 грн. (15771,09 грн. - 15757,02 грн. = 14,07 грн.), тому з огляду на відсутність скарги ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення середнього заробітку зміні не підлягає.

Апелянт не посилається на неправильність визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не заперечує порушення строків виплати вихідної допомоги, не просить визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку з

урахуванням спірної суми тощо, однак вважає, що відсутня вина державного закладу в невиплаті належних звільненому працівникові ОСОБА_3 сум в зазначені статтею 116 КЗпП України строки, що, згідно доводів апелянта, звільняє від відповідальності.

Доводи апелянта безпідставні.

Дійсно, підставою відповідальності власника за статтею 117 КЗпП України є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні; вину власника. Судова практика виходить з того, що вину власника виключає лише непереборна сила (надзвичайна і непереборна подія), що ж до відсутності фінансово-господарської діяльності або коштів на рахунках роботодавця, то ці обставини відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не виключають. Апелянт відсутність вини пов'язує з відсутністю коштів, а оскільки це не виключає передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності, то ОСОБА_3 має бути виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.124-126).

Відсутні процесуальні підстави й для закриття провадження в справі.

Так, суд закриває провадження в справі, якщо набрало законної сили рішення, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 1 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2014 року, відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за затримку виплати заробітної плати (а.с.71-72, 73-76).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 4 березня 2014 року стягнуто на користь ОСОБА_3 755,37 грн. різницю в оплаті праці за період з 17 жовтня 2012 року по 25 грудня 2012 року та індексацію в сумі 60,76 грн. (а.с.26-28).

Із аналізу вказаних судових рішень вбачається, що такі постановлені між тими самими сторонами, однак щодо іншого предмету та підстав, відтак, процесуальні підстави для застосування п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України та закриття провадження в справі відсутні.

Суд закриває провадження в справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (п.7 ч.1 ст.205 ЦПК України).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст.91 ЦК України). Юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.ч.1,2 ст.104 ЦК України).

Встановлено, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 вересня 2012 року № 176-0 ліквідовано державні заклади, установи, організації належні до управління МОЗ України, та затверджено персональний склад ліквідаційних комісій юридичних осіб, зокрема, ліквідовано державний заклад «Котовська санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» (а.с.113-120). Проте станом на 25 грудня 2014 року до єдиного державного реєстру запис про припинення ДЗ «Котовська санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» не внесено, відтак, юридична особа не є такою, що припинилася в результаті ліквідації, процесуальні підстави для застосування п.7 ч.1 ст.205 ЦПК України та закриття провадження в справі відсутні (а.с.134-137).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, голови ліквідаційної комісії ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, покладення матеріальної відповідальності на службову особу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич