Постановление суда № 42216893, 18.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/4101/14 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що 28.01.2006 p. був укладений шлюб із відповідачкою,зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції,актовий запис № 48.

Шлюб для кожної із сторін перший.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Подружнє життя з відповідачкою не склалося,ведення спільного господарства припинено сторонами з липня 2013 р. та поновлювати його позивач наміру не має,відповідачка залишила з ним дитину та переїхала мешкати до своїх батьків.

Майновий спір між сторонами відсутній.

Після розірвання шлюбу дитина сторін за їхньою згодою залишається проживати з позивачем.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, розірвати шлюб з відповідачкою, судові витрати віднести на нього.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2014 року позов задоволено.

Шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.01.2006 року, зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 48 розірвано.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду змінити, яким задовольнити мирову угоду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Заперечуючи проти рішення суду, позивач разом з тим зазначає, що сім'я розпалася, її збереження неможливо.

Натомість позивач вимагає визнання судом мирової угоди, укладеної сторонами з приводу визначення порядку виховання дитини та долі належного позивачеві майна.

Разом з тим, як зазначив позивач ані спору з приводу виховання дитини ані з приводу долі його майна наразі немає, а вимога про визнання мирової угоду обумовлена бажанням запобігти виникнення спорів у майбутньому.

Зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

За змістом ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена ст. 11 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За ст. 175 ЦПК мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

З матеріалів справи вбачається, що позов був заявлений лише про розірвання шлюбу і жодних вимог про визначення порядку спілкування з дитиною або поділ майна заявлено не було.

Таким чином суд правильно відмовив у визнанні мирової угоди та ухвалив відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: