№ 42206915, 22.12.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

22 грудня 2014 р. Справа № 802/3818/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Мельника В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Горбоноса О.В., Книжник О.В.,

відповідача: Прокопюк О.В., Герасименко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивові тим, що за наслідками проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вінницька будівельна компанія" виявлено факти заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, що слугувало підставою для формування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2014р. №00080442201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 548595 грн. та за №0008052201, яким визначеного грошове зобов'язання в сумі 627463 грн.

На думку позивача, обставини, що стали основою зазначених рішень є такими, що не відповідають дійсності та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням поданих додаткових доказів та додаткових пояснень.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені в письмових запереченнях (а.с.190-197, том 2).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" зареєстроване за адресою вул. Залізнична,13, м. Вінниця, ідентифікаційний код 32977018. Згідно із довідкою головного управління статистки у Вінницькій області від 20.12.2013р. за вих. №12-04/1361 видами діяльності за КВЕД - 2010 є: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21- електромонтажні роботи; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 42.21- будівництво трубопроводів (а.с.167-181 том 2).

Як свідчать надані до суду матеріали, у період з 07.08.2014р. по 28.08.2014р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вінницька будівельна компанія" з питань достовірності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2012р. по 30.04.2014р. Перевіркою виявлено наступні порушення: 1) п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 439196 грн.: за 3 квартал 2012р. в сумі 16725 грн. та за 2013р. в сумі 422471 грн.; 2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 501969 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 11150 грн., за серпень 2012р. в сумі 4779 грн., за квітень 2013р. в сумі 33333 грн., за травень 2013р. в сумі 53653 грн., за червень 2013р. в сумі 88298 грн., за липень 2013р. в сумі 64933 грн., за серпень 2013р. в сумі 51667 грн., за жовтень 2013р. в сумі 75690 грн., за листопад 2013р. в сумі 12713 грн., за грудень 2013р. в сумі 64418 грн., за березень 2014р. в сумі 41335 грн.

Виявленні порушення знайшли своє відображення в акті №2362/2201/32977018 від 04.09.2014р. "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вінницька будівельна компанія" з питань достовірності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2012р. по 30.04.2014р. (надалі - акт перевірки від 04.09.2014р.) (а.с.25-68 том 1).

На підставі чого, Вінницькою ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення форми "Р" від 24.09.2014р. №0008042201, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 547595 грн., з них 439196 грн. за основним платежам та 109799 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0008052201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 627463 грн., з них 501969 грн. за основним платежам та 125494 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.69-70 том 1).

Оскільки виявлені порушення не відповідають дійсності та суперечать наданим в ході проведення перевірки первинним документам, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Матеріали акту перевірки від 04.09.2014р. свідчать про те, що за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. платником податків задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 200610338 грн. При цьому, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлено їх завищення у загальній сумі 2303169 грн., з них за 3 квартал 2012р. в сумі 79642 грн. та за 2013р. в сумі 2223527.

Окрім того, за наслідками перевірки повноти визначення задекларованого позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 35689856 грн., встановленого його завищення на загальну суму 501969 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 11150 грн., за серпень 2012р. в сумі 4779 грн., за квітень 2013р. в сумі 33333 грн., за травень 2013р. в сумі 53653 грн., за червень 2013р. в сумі 88298 грн., за липень 2013р. в сумі 64933 грн., за серпень 2013р. в сумі 51667 грн., за жовтень 2013р. в сумі 75690 грн., за листопад 2013р. в сумі 12713 грн., за грудень 2013р. в сумі 64418 грн., за березень 2014р. в сумі 41335 грн.

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на господарські взаємовідносини ТОВ "Вінницька будівельна компанія" з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", ТОВ "НПП Хімекологія", ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД", ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ", ТОВ "ПРО-ЕЛМОН".

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням в розрізі наданих в ході проведення перевірки та до суду доказів, судом встановлено таке.

Згідно з п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, у відповідності до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Приписи п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписи п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України закріплюють, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Зі змісту п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз даних нормативних положень свідчить про те, що для включення сум будь-яких витрат, сплачених як компенсація вартості товарі (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) платником податків, до складу валових витрат є необхідність їх використання в подальшій господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу в грошовій, матеріальні або нематеріальних формах, тоді як право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

Тобто, правомірність застосовування зазначених інститутів можливе лише за фактом здійснення господарської операції та підтвердження її належним чином складеними первинними документами.

Як убачається із наданих до суду матеріалів, стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" встановлено, що зазначені операцій здійснювались з метою формування податкової вигоди та виходять за межі господарської діяльності і як наслідок не викликають реальних змін майнового стану платника податків, у зв'язку з чим, надані до перевірки документи не є первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні".

Так, у відповідності до договору підряду №1304/20-1 від 20.04.2013р. підрядник ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з асфальтування проїзної частини та пішохідної зони на автозаправному комплексі (АЗК) по вул. Краснодонська, 7-е м. Луганська, відповідно до переліку та обсягів відображеному у додатку №1, договірною ціною, за завданням замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати закінчений комплекс (а.с.39-44 том 2).

26.07.2013р. між зазначеними сторонами також укладено договір підряду №2607/161 за яким ТОВ "Вінницька будівельна компанія", як замовник, доручає, а ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", як підрядник, зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт будівництва автозаправного комплексу (АЗК) пунктом обслуговування водіїв та пасажирів по вул. Карпінського у Жовтневому районі, м. Маріуполя, Донецької області, відповідно до переліку та обсягів відображеному в додатку №1 до даного договору, договірною ціною, за завданням замовника та згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати закінчений комплекс робіт замовника (а.с. 30-35 том 2).

На виконання умов зазначених правочинів, судом досліджено витяг з журналу прихідних податкових накладених з 01.01.2013р. по 30.12.2014р., картки рахунку, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень, накладні №10001 від 21.05.2013р., №6001 від 13.09.2013р., податкові накладні №6001 від 13.09.2013р., №1001 від 21.05.2013р., №13004 від 27.12.2013р., №12501 від 26.07.2013р., №13009 від 27.06.2013р., №12001 від 25.06.2013р., №2505 від 06.06.2013р., №15001 від 31.05.2013р., №13501 від 28.05.2013р., №14001 від 29.04.2013р., №14501 від 30.01.2014р., від 08.01.2014р., від 18.12.2013р., від 08.12.2013р., від 22.11.2013р., від 12.11.2013р., від 08.11.2013р., №1501 від 04.10.2013р., №2001 від 05.09.2013р., № 9001 від 19.09.2013р., № 7002 від 15.08.2013р., №2501 від 06.08.2013р.; акти виконаних робіт №7501-16.05.2013р., №2505 від 06.06.2013р., №13501 від 28.05.2013р., від 15.08.2013р., №13003 від 27.12.2013р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013р.; акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013р., за жовтень 2013р. №3, за серпень 2013р., за вересень 2013р., №4 за листопад 2013р. №5 за грудень 2013р., №6 за січень 2014р., акти приймання виконаних підрядних робіт за травень 2013р. №003, за червень №004, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013р., за вересень 2013р., за жовтень 2013р., за листопад 2013р., за грудень 2013р., за січень 2014р., копії банківських виписок (а.с.74-187 том 1, а.с. 46-108 том 2).

Стосовно контрагента ТОВ "НПП Хімекологія" з матеріалів акту перевірки від 04.09.2014р. слідує, що господарські операції не мали на меті реального настання правових наслідків, адже у ТОВ "НПП Хімекологія" відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості.

Суд встановив, що відповідно до укладеного договору підряду №304/35 від 02.04.2013р., підрядник ТОВ "НПП Хімекологія" зобов'язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт з влаштування асфальтобетонного покриття на автозаправному комплексі (АЗК) по вул. Краснодонська, 7-е м. Луганська, відповідно до переліку та обсягів відображеному у додатку №1, договірною ціною, за завданням замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати закінчений комплекс (а.с.14-14-19 том 2).

Факти виконання умов якого підтверджується картками рахунку, оборотно-сальдовою відомістю, витягом з журналу прихідних податкових накладних, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за травень, червень 2013р., актами виконаних робіт за травень, червень 2013р., податковими накладними від 13.05.2013р. №13, від 25.04.2013р. №29, від 11.04.2013р., копіями банківських виписок (а.с.242-250 том 1, а.с.1, 159-166 том 2).

Стосовно ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД", ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ" податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з даними контрагентами фактично не здійснено, відтак надані первинні документи в ході перевірки не є безумовною підставою для формування бухгалтерського обліку.

Як свідчать надані до суду матеріали, за договором поставки №10/06-12 від 05.06.2012р. ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД" як постачальник зобов'язується передати покупцеві ТОВ "Вінницька будівельна компанія" сендвіч-панелі та комплектуючі до них, назва, асортимент, кількість технічні характеристики і якість якого зазначені у відповідному додатку до договору, в залежності від партії товару, а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товарі сплатити за нього встановлену ціну (а.с.10-13 том 2). На виконання умов даного договору судом досліджено податкові накладні №7/08-01 від 07.08.2012р., №97 від 07.07.2012р., №493 від 27.07.2012р., копії банківських виписок (а.с.223-225 том 1, а.с.141 -146 том 2).

З матеріалів справи також убачається, що за договором поставки №10/06-2 від 10.06.2013р. постачальник ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ" передає, а покупець позивач приймає у власність та оплачує товар в кількості, номенклатурі по цінам, вказаним в специфікаціям, яка є невід'ємною частиною даного договору (а.с.7-9 том 2).

З підстав виконання умов зазначеного договору судом в порядку дослідження вказаних доказів досліджено картки рахунку, витяг з журналу прихідних податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, накладі №115 від 11.06.2013р., №116 від 12.06.2013р., №117 від 13.06.2013р., №118 від 14.06.2013р., №119 від 15.06.2013р., № 120 від 17.06.2013р., №121 від 18.06.2013р., №123 від 20.06.2013р., № 124 від 21.06.2013р., №125 від 25.06.2013р., № 126 від 11.07.2013р., №127 від 16.07.2013р., податкові накладі від 16.07.2013р. №2, від 11.07.2013р. №1, від 25.06.2013р. № 20, від 21.06.2013р. № 17, від 20.06.2013р. № 16, від 19.06.2013р. № 15, від 18.06.2013р. № 14, від 17.06.2013р. № 13, від 15.06.2013р. № 11, від 14.06.2013р. № 10, від 13.06.2013р. № 7, від 12.06.2013р. № 6, від 11.06.2013р. № 5, копії банківських виписок (а.с.186-219 том 1, а.с.109-140 том 2).

Окрім того, судом встановлено, що у відповідності до договору поставки №108 від 01.08.2013р., постачальник ТОВ "ПРО-ЕЛМОН" зобов'язується у визначені строки та на умовах цього договору передавати у власність покупцеві плитку, фризові та декоруючі елементи, інші матеріали, що використовуються для оздоблення (а.с. 2-6 том 2).

На виконання умов якого в матеріалах справи наявні картка рахунку, витяг з журналу прихідних податкових накладених, розхідна накладна №112/93 від 02.09.2013р., № 94 від 14.09.2013р., №95 від 18.09.2013р., №99 від 11.10.2013р. № 19/8 від 11.10.2013р., податкові накладні від 11.02.2013р. № 198, №199, від 18.09.2013р. № 95, від 14.09.2013р. № 94, від 02.09.2013р. № 93, від 20.08.2013р. №112, копію банківських виписок (а.с.226-241 том 1, а.с. 147-158 том 2).

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України слідує, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Дослідивши надані до суду докази, суд, керуючись положеннями ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, за якими правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, встановив, що укладенні зазначені вище правочини позивача з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", ТОВ "НПП Хімекологія", ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД", ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ", ТОВ "ПРО-ЕЛМОН" є правомірними, адже підтвердженні наданими до суду та в ході проведення перевірки належними первинними документами.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Вінницька будівельна компанія" як генпідрядник зобов'язався перед замовниками ТОВ "Окоосхідінвест" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" виконати роботи та придбати товари, які в подальшому передували факту укладення зазначених вище догорів.

Так, згідно з ч.1,2 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

В розрізі зазначеного, позивачем надано копії довідок про вартість виконаних робіт за травень, червень, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, акти приймання виконаних робіт за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, якими підтверджено факт будівництва автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водії та пасажирів АГЗП по вул. Краснодонська, 7-е м. Луганська; АЗК для обслуговування автотранспорту по вул. Купріна в Кіровському районі м. Донецька; АЗК для обслуговування автотранспорту по вул. Купріна в Кіровському районі м. Донецьк; АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів по вул. Карпінського у Жовтневому районі м. Маріуполя, Донецької області, автозаправної станції (АЗС) з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів по вул. Червонофлотська (перехрестя з вул. Бахчинжви) в Приморському районі, м. Маріуполя, Донецької області; АЗК для обслуговування автотранспорту по вул.Петровського,182-а, м. Донецька; АЗК для обслуговування автотранспорту по вул. Котовського,16 у м. Бердичеві, Житомирської області (а.с.116 - 250 том 3, а.с.1-225 том 4).

На підтвердження факту виконання укладених правочинів з контрагентами операції яких були об'єктом дослідження, надано витяги з наказу про відрядження посадових осіб ТОВ "Вінницька будівельна компанія" від 29.07.2013р. №41, 30.08.2013р. №48, від 31.10.2013р. №58, від 08.01.2014р. №2, від 29.07.2013р. №63, від 30.09.2013р. №53 від 20.05.2013р. №27, від 31.05.2013р. №29, від 01.07.2013р., від 30.08.2013р. №48, від 29.07.2013р. №41, від 30.09.2013р. №53, від 17.06.2013р. №32, від 29.04.2013р. №25, від 30.07.2012р. №41, (а.с.241-250 том 4, а.с.1-6 том 5).

Крім того, факт здачі об'єктів будівництва АЗК по вул. Краснодонська, 7-е м. Луганська, АЗК по вул. Купріна в Кіровському районі м. Донецька, АЗК по вул.Карпінського у Жовтневому районі м. Маріуполя, Донецької області, АЗС по вул. Червонофлотська (перехрестя з вул. Бахчинжви) в Приморському районі, м. Маріуполя, Донецької області, АЗК для обслуговування автотранспорту по вул.Петровського,182а, м. Донецька, підтверджується довідкою ТОВ "ОККОсхідінвест" від 16.12.2014р., сертифікатами відповідності Державної архітектурної інспекції України від 21.01.2014р., від 08.04.2014р., висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.12.2013р. (а.с.с7-15 том 5).

Тобто, зазначені докази підтверджують не лише факт виконання укладених договорів позивача з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", ТОВ "НПП Хімекологія", ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД", ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ", ТОВ "ПРО-ЕЛМОН", а й виконання ТОВ "Вінницька будівельна компанія" як генпідрядника зобов'язань перед замовниками ТОВ "ОККОсхідінвест" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз".

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності виявлених порушень, суд виходив також з того, що ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Із наведеного слідує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Аналогічно закріплено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2014р. у справі №800/66360/13.

В ході судового розгляду справи встановлено, що надані до суду первинні документи податкові накладі, акти виконаних робіт, копії банківських виписок, оборотно-сальдові відомості, накладі, довідки виконаних робіт підтверджують виконання укладених правочинів, що як наслідок є правовою підставою для відображення зазначених фактів у складі валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Вінницька будівельна компанія".

В контексті зазначеного, суд критично оцінює посилання представників податкового органу, що за відсутності здійснення господарських операцій, а також у зв'язку з формально складеними ознаками первинних документів, останні не були взяті до уваги.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу також з приводу відсутності відомостей про транспортування обладнання у відповідності до укладених правочинів, з огляду на таке.

Так, п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 передбачено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, що передбачає п.11.4 та п.11.5 вказаних правил.

Тобто, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак остання не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Викладену позицію також закріплено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013р. у справі К/9991/64514/11.

В розрізі зазначеного, суд критично відноситься до виявлених порушень з огляду на те, що належних доказів на підтвердження даного факту в ході судового розгляду справи не надано, що свідчить про не доведеність представниками відповідача даної обставини в розрізі ст. 71 КАС України.

Стосовно посилання представників відповідача на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 26.03.2014р. №561/12-34-22/04/38251558 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТБК "Фаворів-Строй" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків у період з 01.07.2012р. по 01.03.2013р.", яким виявлено порушення п.138.1, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька №450/05-63-22-03/30075269 від 30.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВП Хімекологія" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013р. по 20.03.2014р.", акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 13.09.2012р. №3735/22-3/37700469 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фінанс Пан трейд", щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р.", акт ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 23.06.2014р. №669/05-67-15-1/38356846 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ІК Енерго інвест" з ТОВ "Вінницька будівельна компанія", ТОВ "Донбас Трек сервіс" за липень 2013р., акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва від 21.08.2014р. №589/22-03/38193381 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРО-ЕЛМОН" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями з червня 2013р. по червень 2014р", суд зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зазначив, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Тобто, податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формування валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Вінницька будівельна компанія" валових витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток є протиправним.

Варто відмітити, що будь-яких інших доказів чи посилань представниками відповідача не надано, більше того заперечення фактично дублюють акт перевірки від 04.09.2014р. В матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачем обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладання договорів між позивачем та ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", ТОВ "НПП Хімекологія", ТОВ "ФІНАНС ПАН ТРЕЙД", ТОВ "ІК ЕНЕРГО ІНВЕСТ", ТОВ "ПРО-ЕЛМ.

Так, податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Більше того, постановою Верховного суду України від 19.11.2010р. у справі 21-21а-10 визначено, що не сплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про наявність кримінальних проваджень по контрагентам позивача, а саме: №32014130110000032 від 19.03.14р. за фактом реєстрації невставленими особами на ім'я ОСОБА_5 ТОВ «Фаворі-Строй» без мети здійснення підприємницької діяльності, за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.205 КК України та кримінального провадження №12014000000000060 по факту фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами ТОВ «Хімекологія» за ч.2 ст.205 КК України, так як факт порушення кримінальної справи, протокол допиту свідків (за відсутності обвинувального вироку) не можуть слугувати достатніми доказами для висновків про нікчемність правочинів, які укладено позивачем, оскільки повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили та які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити тим самим визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення 24.09.2014 року №0008042201, №0008052201.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 24 вересня 2014 року №0008042201, №0008052201.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.