Постановление суда № 42014159, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/70145/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Циби В.К.,

відповідача - Коваленка А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-1067/12/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0008532653,за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 93874 грн. (у тому числі 75099 грн. за основним платежем та 18755 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0000912303 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 683 509 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0008532653 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72512 грн. за основним платежем та 18128,25 грн. за штрафними санкціями, а податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0000912303 - в частині визначення ПДВ у сумі 546 085 грн. за основним платежем та 136 521,50 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 назване рішення суду першої інстанції змінено; у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0008532653 відмовлено; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 залишено без змін.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що фактичне надання позивачеві консультаційно-інформаційних послуг у рамках господарських правовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3.) та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача підтверджується належними документами, що обумовлює правомірність врахування цих операцій у податковому обліку Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2008 по 31.03.2011, оформлену актом від 12.08.2011 № 4219/23-322/35823120.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на валові витрати у сумі 290 048 грн. по операціям з придбання інформаційно-консультативних послуг, наданих СПД ОСОБА_3 на виконання договору від 31.10.2008 № 08/10/01 з посиланням на відсутність належних доказів реального виконання цих операцій та їх призначення для використання у господарській діяльності позивача.

Наведене стало підставою для нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75099 грн. за основним платежем та 18775 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2011 № 0008532653.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат регулювався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у пункті 5.1 цієї статті Закону валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З викладених правових норм випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій у межах господарської діяльності платника, а також наявність належним чином оформлених первинних облікових документів на купівлю товарів (робіт, послуг).

У справі, що переглядається, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність наведеним критеріям сформованих позивачем валових витрат за операціями з придбання інформаційно-консультативних послуг у СПД ОСОБА_3

При цьому апеляційний суд підтримав висновок ДПІ про те, що подані Товариством договір та додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі виконаних послуг, рахунки-фактури, складенням яких оформлені розглядувані операції, не є належним та достатнім документальним підтвердженням їх реального виконання. Адже, як випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документи мають підтверджувальну силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановив суд апеляційної інстанції, зміст наданих СПД ОСОБА_3 позивачеві послуг у відповідності з укладеним договором про надання цих послуг передбачав: надання консультацій, рекомендацій та практичної допомоги по зв'язкам із суспільством та обміном інформацією, здійснення розробки бухгалтерського обліку та програм обліку виробничих витрат, участь в економічному аналізі господарсько-фінансової діяльності підприємства, організацію контролю за використанням матеріальних і трудових ресурсів, організацію і ведення претензійно-позовної роботи.

Зміст цих послуг, як вірно зазначив апеляційний суд, передбачає матеріалізацію їх результату, зокрема, у вигляді складених звітів, оформлених документів, розроблених програм. Втім відповідних документів (носіїв) позивачем не представлено.

Відносно юридичної складової розглядуваних послуг варто також зауважити, що специфіка юридичних послуг передбачає безпосередню взаємодію замовника та виконавця у процесі надання цих послуг. Втім позивачем не представлено будь-яких доказів існування такої взаємодії. Не подано позивачем і доказів ведення з СПД ОСОБА_3 ділової переписки у процесі замовлення та отримання консультацій, документів процесуального характеру, так само як і доказів підготовки цим виконавцем довідок, правових висновків, процесуальних документів у процесі виконання договору 31.10.2008 № 08/10/01.

Не знайшла свого документального підтвердження і участь СПД ОСОБА_3 в організації, підготовці та укладенні Товариством комерційних договорів з іншими контрагентами, як це було передбачено умовами додаткової угоди № 1 до цього договору, в силу відсутності доказів розробки контрагентом проектів договорів, його участі у ділових перемовах, здійснення правового супроводу договорів тощо.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно погодився з висновком податкового органу відносно того, що реальність операцій з поставки зазначених послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з СПД ОСОБА_3 та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджені, та на підставі цього правомірно відмовив у відповідній частині позовних вимог.

В решті висновки судів учасниками спору не оскаржуються, у зв'язку з чим з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційного суду відсутні правові підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам.

Оскільки фактичні обставини спору встановлені апеляційним судом за результатами повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, а порушень норм процесуального права не допущено, то підстав для задоволення касаційної скарги Товариства не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-1067/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько