Постановление суда № 420113, 04.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“04” жовтня 2006 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача: Марець В.Г.

відповідача: Гончарук О.Ф., Вощепинець Р.В.

розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» на постанову Господарського суду Львівської області від 24.11.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р.

у справі № 5/616-28/105

за позовом Державної податкової інспекції у м. Львові

до Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат»

про визнання суми податкового зобовязання, визначеного податковим органом з використанням непрямого методу

В С Т А Н О В И В :

В березні 2005 року Державна податкова інспекція у м. Львові звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» про визнання податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1866996,00 грн. (в тому числі основний платіж - 941549,00грн., штрафні фінансові санкції 925447,00грн.), визначеного з використанням непрямого методу.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що відповідачем було придбано в Україні, а згодом реалізовано на експорт антикорозійну комплексну композицію за завищеною ціною, внаслідок чого до складу податкового кредиту відповідачем було безпідставно включено суму ПДВ із суми різниці між завищеною ціною та ринковою вартістю антикорозійної комплексної композиції.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. позов задоволено повністю. Визнано правомірною суму податкового зобовязання Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» з податку на додану вартість у розмірі 1866996,00 грн., визначену Державною податковою інспекцією у м. Львові.

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду та ухвалою апеляційного господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дану постанову та ухвалу з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представники відповідача (скаржника) підтримали доводи касаційної скарги.

В запереченнях на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Львові, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, просила її відхилити, залишивши без змін оскаржувані судові рішення. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи цих заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, на підставі рішення начальника ДПІ у м. Львові від 19.11.2004р. № 4/26-0/22365920 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань вказаним податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань достовірності даних, заявлених у документах обовязкової податкової звітності по податку на додану вартість ВАТ «Львівський хлібокомбінат» за період з 01 січня 2004р. по 31 липня 2004р. Перевірка проводилась непрямими методами визначення сум податкових зобовязань за методом економічного аналізу.

На підставі зазначеної перевірки було складено Акт від 10.12.2004р. №120/26-0/22365920, за висновками якого ВАТ «Львівський хлібокомбінат» безпідставно включено до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість при придбанні антикорозійної композиції в травні 2004р. в сумі 1150200,00 грн. і в серпні 2004р. в сумі 161028,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в травні 2004р. на 780521,00 грн. і в серпні 2004р. на 161028,00 грн.

Повідомленням-рішенням від 14.12.2004р. № 0000632630/0/23895 ДПІ у м. Львові було визначено відповідачеві податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1866996,00 грн. (в тому числі основний платіж 941 549,00грн., штрафні фінансові санкції 925447,00грн.).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання суми податкового зобовязання, визначеного податковим органом з використанням непрямого методу, суд першої інстанції виходив з того, і з цим погодився апеляційний господарський суд, що відповідачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі ПДВ), нараховані до сплати постачальнику в вартості товару, без сплати цих сум у складі вартості товару постачальникам у цьому ж звітному податковому періоді.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитись неможливо, оскільки судами неправильно застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997р. (в редакції, чинній на момент формування відповідачем податкового кредиту) податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7, п.8.2. ст.8 Закону № 168-97/ВР при формуванні податкового кредиту без вимоги експортного відшкодування не передбачено обовязкової оплати постачальникам ПДВ в ціні товару в звітному періоді.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по даті отримання податкових накладних: в травні 2004р. від АТЗТ «Енергоспецбуд» на суму ПДВ 1185000,00 грн. та в серпні від ТзОВ «СВП»Сфера» на суму ПДВ 165900, 00 грн. правомірно включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту нараховані суми ПДВ у звязку з придбанням товарів, вартість яких віднесена до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" пп. 4.2.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Також пунктом 3 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 р. № 697, яка діяла на момент визначення сум податкових зобовязань податковим органом, передбачалось, що непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно за наявності підстав, передбачених п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 .

Матеріалами справи підтверджено, що фактичне місцезнаходження підприємства під час перевірки було встановлено, підприємство та його посадові особи не ухилялися від надання відомостей, передбачених чинним законодавством, бухгалтерський та податковий облік велись на підприємстві, первинні документи були подані до перевірки, що підтверджується даними як самого Акту перевірки, так і матеріалами справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 8 Методики метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валового доходу, валових витрат), які характеризують господарську діяльність платника податків і застосовуються для оцінки відповідних елементів податкової бази.

В порушення вимог п. 9 Методики результати перевірки, здійсненої з метою визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, не затверджені особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем (ДПІ у м. Львові) не доведено факт завищення відповідачем вартості антикорозійної комплексної композиції.

З огляду на викладене, визначення відповідачеві податкового зобовязання з використанням непрямого методу в даному випадку є безпідставним.

Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові у відповідності зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 24.11.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. у даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

Згідно з оригіналом

Суддя Вищого адміністративного суду України К.В. Конюшко