№ 42009931, 23.12.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 грудня 2014 р. Справа № 802/3559/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Мироновська А.О.

відповідача: Прокопюк О.В., Клопотнюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Картес"

до: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2014 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Картес" (далі - ПП "Картес") з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницької області (далі - Крижопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позов, виходячи з письмових матеріалів та наданих пояснень.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши що, ПП "Картес" безпідставно включено до складу валових витрат витрати понесені по господарських операціях з придбанню канцтоварів, консерви та послуг по наданню правової допомоги, оскільки вони не підтвердженні належними первини документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 310 від 03.07.2014 виданого Крижопільською ОДПІ та наказу від 02.07.2014 № 293, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п. 78.1 ст. 78 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756 VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Картес" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Готика ЛТД" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №1148/2200/33143048 від 18.07.2014 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого платником занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток в загальній сумі - 33439,00 гри., та занижено податок на прибуток що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 6353,00 гри. за 2013 рік. Разом з тим позивачем, порушено п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого платником занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 185762,19 грн. в т.ч. за червень 2013 року - 43022,34 грн., за липень 2013 року - 7892,64 грн., за вересень 2013 року - 20471,27 грн., за жовтень 2013 року - 9717,12 грн., за листопад 2013 року - 36838,49 грн., за грудень 2013 року - 67820,32 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0001532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, у розмірі 9529,00 грн. в т.ч. 6353,00 грн. - основний платіж та 3176,00 грн. - штрафна санкція та від 13.08.2014 року №0001542200, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 278643,00 грн., в т. ч. 185762,00 грн. - основний платіж, 92881,00 грн. - штрафна санкція.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

03.06.2013 між ПП "Картес" та ТОВ "Готика ЛТД" було укладено договір про надання послуг правової допомоги №ЮП03/06-13.

Згідно з умовами договору №ЮП03/06-13 від 03.06.2013, виконавець - ТОВ "Готика ЛТД" бере на себе зобов'язання за плату надати замовнику - ПП "Картес" послуги по наданню правової допомоги. Правова допомога може надаватися у формі: складання актів, скарг, претензій, проектів договорів, угод, контрактів та інших угод правового змісту; надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань. Усних і письмових довідок стосовно законодавства, складання висновків та меморандумів; здійснення представництва інтересів замовника в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях у сіх форм власності; здійснення представництва інтересів замовника в судах. На підтвердження надання вказаних послуг ТОВ "Готика ЛТД" виписано акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні. Отримані позивачем від TOB "Готика ЛТД" податкові накладні були включені до відповідних реєстрів, а суми ПДВ задекларовані у складі податкового кредиту.

Протоколом №1 до договору №ЮП03/06-13 від 03.06.2013 було погоджено порядок та розмір оплати гонорару фахівцям виконавця в залежності від рівня фахівця, порядок відшкодування витрат, які підлягають відшкодуванню, оплату відряджень та інші особливості формування вартості послуг за договором. Відповідно до вказаного договору ПП "Картес" перераховано кошти на рахунки ТОВ "Готика ЛТД", що підтверджується виписками банку.

Крім того, 25.11.2013 між ПП "Картес" та ТОВ "Готика ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу №Ф-254. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу позивачем придбано у контрагента папір А4, скотч, папки-реєстратор та консерви «Каша рисова з яловичиною», «Каша перлова з яловичиною», які отримані відповідно до видаткових накладних №18 від 02.12.2013 та №721 від 26.12.2013 і податкових накладних №18 від 02.12.2013 та №721 від 26.12.2013. Отримані позивачем від TOB "Готика ЛТД" податкові накладні були включені до відповідних реєстрів, а суми ПДВ задекларовані у складі податкового кредиту.

В ході проведеної перевірки перевіряючий дійшов висновку реальність проведених господарських операцій ПП "Картес" по взаємовідносинах із постачальником послуг та товарів ТОВ "Готика ЛТД" не підтверджується, у зв'язку з:

- відсутністю ТОВ "Готика ЛТД" за податковою та фактичною адресою;

- декларація ТОВ "Готика ЛТД" на прибуток за 2013 рік відображає нульові показники;

- незначною кількістю трудових ресурсів, що фізично не могли б виконати зазначені вище послуги;

- надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт як первинні документи не відповідають вимогам п.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон), оскільки не містять даних щодо повного змісту наданих послуг.

Зазначені висновки зроблені на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина 2 ст. 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, акти здачі-прийняття робіт про надання послуг правової допомоги мають всі обов'язкові реквізити, що встановлюються для первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товари мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи, якими оформлені операції надання правової допомоги та поставки канцтоварів та консерви від ТОВ "Готика ЛТД" позивачу складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України з питань оподаткування прибутку підприємств, суд бере до уваги викладене вище та зазначає наступне:

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України дається визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно із п. 138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже, на думку суду відсутні обставини, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з контрагентом відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагента документально підтверджується первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними. Окрім того, представником позивача надано для долучення до матеріалів справи письмові докази реальності надання адвокатських послуг фахівцями-адвокатами та їх помічниками, а саме: позовні заяви, апеляційні скарги, рішення судів України, тендерна документація, угоди з суб'єктами господарювання та державними установами та інші документи (том 1 а.с.183-250; том 2 а.с. 1-250; том 3 а.с. 1-213).

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідач в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства.

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих повідомлень-рішень, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, як платника податків, є неправомірним.

Зокрема в даному акті відсутні посилання на законні підстави неврахування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ "Готика ЛТД" податкових накладних.

Суд зазначає, що усі господарські операції за участю позивача та контрагента відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Поряд з цим, враховуючи наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, відповідач не підтверджує факт господарських відносин між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з чим вважає, що сформований позивачем податковий кредит підлягає зменшенню.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В ході судового засідання судом встановлено те, що TOB "Готика ЛТД" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент вчинення спірних правовідносин.

Судом також встановлено, що укладені позивачем з TOB "Готика ЛТД" договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належним чином складеними первинними та податковими документами.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 №0001532200, від 13.08.2014 №0001542200.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до платіжного доручення №411 від 02.10.2014.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідамлення - рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №0001532200 від 13.08.2014р. та №0001542200 від 13.08.2014р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Картес" (код ЄДРПОУ 33143048) судові витрати понесені при сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна