Решение № 42005066, 22.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

№ справи 761/11107/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11336/2014Головуючий у суді першої інстанції:Голік Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.

Суддів Слободянюк С.В., Оніщука М.І.

при секретарі Басюк Ю.В.

за участю: представника позивача Васильчикова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Звади Руслана Вікторовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року

У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року позов задоволено частково./а.с. 187-188/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні з відповідача суми штрафу за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та викладу резолютивної частини рішення суду, представник ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема п. 4.3.1 кредитного договору №5900049 від 03.12.2007 р. та кредитного договору №6216133 від 24.03.2008 р., згідно з якими позичальник зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування, надавати Банку, як вигодонабувачу за договорами, один оригінальний примірник та документи, що підтверджують сплату страхових платежів. Строк дії договорів страхування предметів іпотеки закінчився 03.12.2008 р. та 24.03.2009 р., та не був поновлений відповідачем, тому на підставі п. 5.4. обох кредитних договорів, Банк правомірно нарахував суму штрафу у розмірі 197433, 80 грн. та 299220, 10 грн. Крім того, зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд першої інстанції не розмежував суми, що належать до стягнення за кредитними договорами, що ускладнить в подальшому виконання рішення суду згідно з вимогами ЗУ «Про виконавче провадження». З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду змінити в частині відмови у стягненні з відповідача суми штрафу за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та постановити в цій частині нове про задоволення позову, та змінити виклад резолютивної частини рішення в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині відмови у стягнення суми штрафу, з ухваленням нового рішення в цій частині, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 03.12.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_6, було укладено кредитний договір №5900049, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 332 000,00 доларів США на придбання нерухомості строком до 03.12.2027 року з відсотковою ставкою 11,50% річних, за умови погашення кредиту та сплати процентів на умовах, що передбачені договором.

24.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №6216133, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 430000,00 доларів США на придбання нерухомості строком до 24.03.2028 року з відсотковою ставкою 12,99% річних, за умови погашення кредиту та сплати процентів на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору №5900049 від 03.12.2007 р. та кредитного договору №6216133 від 24.03.2008 р., позичальник, на підтвердження виконання умов щодо поновлення договорів страхування, зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надати Банку, як вигодонабувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договорів страхування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, в частині відмови у стягненні з відповідача суми штрафу за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, виходив з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, згідно кредитного договору №5900049 від 03.12.2007 року у сумі 197433,80 грн. та кредитного договору №6216133 від 24.03.2008 року у сумі 299220,10 грн., задоволенню не підлягають.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору №5900049 від 03.12.2007 р. та кредитного договору №6216133 від 24.03.2008 р., сторони передбачили штрафні санкції за порушення зазначеного пункту, що є обов'язковим для виконання в силу ст. 629 ЦК України, а у відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Відмовляючи в частині стягнення штрафних санкції, суд першої інстанції не звернув уваги, що за укладеними кредитними договорами саме на позичальника покладається обов'язок надати Банку, як вигодонабувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договорів страхування. Відповідач ОСОБА_6 про судові засідання був повідомлений належним чином, своїм правом надання доказів в порядку ст. 60 ЦПК України не скористався, а тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неправомірно поклав на позивача обов'язок доведення ненадання відповідачем доказів щодо поновлення дії договорів страхування.

Строк дії договорів страхування предметів іпотеки закінчився 03.12.2008 р. та 24.03.2009 р., та не був поновлений відповідачем, тому на підставі п. 5.4. обох кредитних договорів, вимоги Банку щодо стягнення суми штрафів у розмірі 197433, 80 грн. та 299220, 10 грн. є правомірними.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк дії договорів страхування предметів іпотеки закінчився 03.12.2008 р. /договір №5900049/ та 24.03.2009 р. /договір №6216133/, позов подано 26.02.2010 р., а тому, оскільки у справі судом першої інстанції винесено заочне рішення, на розгляд апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 також не з'являвся, колегія суддів вважає за можливе застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення суми штрафу за договором №5900049, за власною ініціативою за відсутності про це заяви відповідача, а тому стягненню підлягає лише сума штрафу у розмірі 299 220, 10 гривень за порушення обов'язків щодо поновлення дії договору страхування №6216133 від 24.03.2008 р.

Разом з тим, що стосується вимог апеляційної скарги щодо розмежування сум, що належать до стягнення за кредитними договорами, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги в цій частині, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, що не належить до повноважень апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» ЗвадиРуслана Вікторовича - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року -скасувати в частині відмови у стягненні штрафу за порушення обов'язків щодо поновлення дії договору страхування по кредитному договору №6216133, та постановити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А, код ЄДРПОУ 14282829 штраф у розмірі 299 220, 10 гривень за порушення обов'язків щодо поновлення дії договору страхування №6216133 від 24.03.2008 р.

В іншій частині заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: