Постановление суда № 42003267, 10.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2014 рокусправа № 429вр-14/804/5985/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" Компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн"

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі №429вр-14/804/5985/14

за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" Компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн"

про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (далі - податковий орган) заявлено подання про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» Компанії «СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

На обґрунтування вимог зазначалось, що відповідач має несплачений податковий борг перед бюджетом у розмірі 55130,39грн., який виник внаслідок несплати в установлені законом строки суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Постановою суду першої інстанції від 30.04.2014 року подання задоволено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив дану постанову суду в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року залишено без змін.

Від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців у рівних частинах, починаючи з 01.08.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та розстрочити виконання рішення від 30.04.2014 року. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не в повному обсязі вивчені матеріали справи та не враховані обставини, які ускладнюють виконання відповідачем постанови суду від 30.04.2014р. Апелянт зазначає, що примусове стягнення грошових коштів призведе до зупинення діяльності підприємства, підірве можливість здійснити будь-які розрахунки, в тому числі з бюджетом, працівниками і кредиторами, а в подальшому призведе до накопичення податкового боргу та до банкрутства підприємства в цілому.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у виняткових випадках суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Вирішуючи дане питання, суд крім вищевказаних норм, керувався п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно аналогії) - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Суд першої інстанції врахував, що відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті - ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

З урахуванням характеру заборгованості з огляду на норми п.6.1 ст.6, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та вимог п. 100.1 ст. 100 ПК України колегія судів погоджується з результатом розгляду заяви відповідача.

Так, підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п.100.4 ст.100 Податкового кодексу України).

Вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1235.

Відповідно до п.100.9 ст.100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки.

За приписами п.100.13 ст.100 Податкового кодексу України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 574, пунктом 1.4 якого встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано до суду доказів звернення до Державної податкової інспекції про надання розстрочення сплати податкового боргу, а також рішення, яке може бути прийнято податковим органом за результатом розгляду такої заяви. Суду також н надано доказів існування у відповідача обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення у нього податкового боргу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235, певного економічного обґрунтування, яке б свідчило про можливість погашення ним податкового боргу. Крім того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження обставин тяжкого фінансового становища (довідок про наявність заборгованості, не наданого річного балансу підприємства, виписок з банківських рахунків про відсутність коштів на погашення заборгованості, не надано підтвердження вжиття заходів, щодо зменшення дебіторської заборгованості).

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Таким чином апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвалу суду слід залишити без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм права та з урахуванням фактичних обставин.

Керуючись статтями 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" Компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі №429вр-14/804/5985/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року у справі №429вр-14/804/5985/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна