№ 41995150, 18.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Житомир

справа № 806/5148/14

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Скуратівського В.Є., Степаненко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації про стягнення 175808,51 грн.,

встановив:

Позивач 17 листопада 2014 року звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на її користь з Новоград-Волинської районної державної адміністрації середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 175808,51 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку з невиплатою їй в повному обсязі заробітної плати за період поновлення на роботі з 12 квітня по 21 червня 2007 року на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року по справі № 0670/2518/12, вона вимушена була звернутися знову до суду і постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 806/4768/13-а, яку відповідач не оскаржував, на її користь стягнуто недоплачену заробітну плату в розмірі 2976,02 грн. Виконання постанови від 29.08.2013 року по справі № 806/4768/13-а та остаточний розрахунок з нею було проведено тільки 08.10.2014 року. Позивач вважає, що відповідно до приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України, відповідача повинен виплатити йому за період з 04.11.2007 року (дня його звільнення, встановленого судовим рішенням по справі № 0670/2518/12) по 08.10.2014 року середній заробіток за затримку остаточного розрахунку в сумі 175808,51 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову (а.с.28-30).

Проаналізувавши досліджені докази по справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року по справі № 0670/2518/12 (а.с.8-9), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року (а.с.10-12), ОСОБА_4 визнана звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації з 04.11.2007 року за п. 5 ст. 36 КЗпП України і на підставі ст. 235 КЗпП України Новоград-Волинська районна державна адміністрація зобов'язана нарахувати і виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно та компенсацію за невикористану відпустку.

Тобто, суд, вирішуючи питання про зміну формулювання причин звільнення вирішив, відповідно до ст. 235 КЗпП України, питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 806/4768/13-а (а.с.13-14), яка набрала законної сили, позов задоволено частково та з Новоград-Волинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 стягнуто 2976,02 грн. недоплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку.

Вказане рішення фактично стосується питання щодо неналежного виконання Новоград-Волинською районною державною адміністрації постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року по справі № 0670/2518/12 про нарахування і виплату ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно та компенсацію за невикористану відпустку.

Статтею 117 КЗпП України встановлено:

"В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".

Тобто статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність установи у вигляді сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Беручи до уваги, що вищевказані судові рішення стосувались стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і неналежного виконання боржником судового рішення з цього приводу, а не питання про розмір сум, належних працівникові при звільненні, то суд вважає, що ст. 117 КЗпП України в даному випадку, коли має місце несвоєчасне виконання судового рішення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не повинна застосовуватись, у зв'язку із чим позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 23 грудня 2014 р.