№ 41995008, 22.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6604/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014р. №0003232201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18747грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 04.09.2014р. №0003232201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18747грн., з яких 14997грн. - основний платіж, 3750грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект", оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 14996,80грн., сплачену у ціні наданих контрагентом позивача - ТОВ «Інтер-Імпрекс» послуг з технічного обслуговування приладів охоронно-пожежної сигналізації, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується необхідними первинними документами, та відповідними податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентом позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, у судове засідання 22.12.2014р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, заперечення на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що представник відповідача - Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області у судове засідання 22.12.2014р. не з'явився, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 12.08.2014р. по 18.08.2014р., на підставі службового посвідчення серія УОД №163366, виданого 06.12.2005року ДПА в Одеській області, згідно п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, та наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі від 12.08.2014р. №490, головним державним ревізор-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в Овідіопольському районі Ткачук Ю.П. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтер-Імпрекс» за період лютий, березень 2014року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1338/15-21-22-01/33312469 від 26.08.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтер-Імпрекс» за період лютий, березень 2014року», у висновках котрого наголошено, що Товариством занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 14997грн. за період березень 2014р. - у сумі 14997грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, в основу висновків даного Акта перевірки покладено висновки Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.06.2014р. №443/26-57-22-04-10/38927994 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Імпрекс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014р.», у якому встановлено, що у контрагента позивача - ТОВ «Інтер-Імпрекс» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період.

На підставі складеного Акта перевірки №1338/15-21-22-01/33312469 від 26.08.2014р. ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області 04.09.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0003232201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18747грн., з яких 14997грн. - основний платіж, 3750грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2014р. №0003232201, ТОВ «Інвестколіяпроект» звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області зі скаргою (вихід.№12/9-14 від 12.09.2014р.) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення №2051/10/15-32-10-02-07 від 01.10.2014р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.09.2014р. №0003232201, а первинну скаргу директора ТОВ «Інвестколіяпроект» Маркарян Т.М. - без задоволення.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2014р. №0003232201, ТОВ «Інвестколіяпроект» звернулось до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою (вхід.№21956/6 від 17.10.2014р.) про його скасування, за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення №6124/6/99-99-10-01-15 від 04.11.2014р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.09.2014р. №0003232201, скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2014р. №0003232201, ТОВ «Інвестколіяпроект» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.09.2014р. №0003232201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18747грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі документами, між ТОВ «Інвестколіяпроект» (Замовник) та ТОВ «Інтер-Імпрекс» (Виконавець) 03.03.2014р. був укладений Договір №0303/14-1, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого Виконавець зобов'язується надати, за завданням Замовника, на свій ризик і відповідно до умов даного договору послуги з технічного обслуговування приладів охоронно-пожежної сигналізації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець надає послуги за рахунок власних сил та засобів. Загальна вартість послуг, що надаються Виконавцем складає 89980,80грн., у т.ч. ПДВ - 14996,80грн., враховуючи транспортні витрати та його винагороду за надані послуги.

Судом встановлено, що реальність виконання умов вказаного Договору №0303/14-1 від 03.03.2014р., у межах господарських правовідносин зі спірним контрагентом підтверджується належними первинними документами, зокрема, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), Рахунками, Податковими накладними, Платіжними дорученнями, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст досліджуваних господарських операцій.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ТОВ «Інвестколіяпроект» та ТОВ «Інтер-Імпрекс» повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокресленого укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними, зокрема, №496 від 31.03.2014р. на загальну суму 63294грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 10549грн., №495 від 31.03.2014р. на загальну суму 26686,80грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 4447,80грн., були включені ТОВ «Інвестколіяпроект» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 14996,80грн.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зокрема, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «Інтер-Імпрекс» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ТОВ «Інтер-Імпрекс» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, беручи до уваги те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість, особу, котрою їх складено, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, а також враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладено не на покупця, а на продавця товарів, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні також є доказом здійснення господарських операцій та на їх підставі платником податку правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе належними та допустимими доказами неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому, доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безумовно та беззаперечно підтверджують існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області у даному випадку не доведено належними доказами існування таких обставин.

Згідно з п.п.3-6, 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Отже, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010року №1232 затверджено "Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок". Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено "Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок".

Згідно з п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (Додаток 3, графа 15 акта).

Окрім того, суд вважає за доцільне наголосити, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом, та не має статусу документа, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за результатами зустрічної звірки його постачальника, з повнотою відображенням ним у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ним податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальником податкової дисципліни, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з чим, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом у Акті іншого контролюючого органу, зокрема: ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.06.2014р. №443/26-57-22-04-10/38927994 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Імпрекс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014р.», порушення, а саме відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Інтер-Імпрекс» об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період, з огляду на те, що означена перевірка проводилась у приміщенні податкового органу, без реального дослідження та встановлення у ТОВ «Інтер-Імпрекс» об'єктів оподаткування, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на певні недоліки конкретних договорів, первинних документів, тощо.

При цьому, відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, предметом доказування в межах розгляду даної категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ТОВ «Інвестколіяпроект» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Інтер-Імпрекс», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак ТОВ «Інвестколіяпроект» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 14996,80грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014р. №0003232201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18747грн., задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 04.09.2014р. №0003232201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» (67801, Одеська обл., смт.Овідіополь, вул.Одеська,4, код ЄДРПОУ 33312469) судовий збір у сумі 182(сто вісімдесят дві)грн. 70коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.