Решение № 41984883, 17.12.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2014 Справа № 907/1051/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом В. о. прокурора Закарпатської області старшого радника юстиції Балити Р.І., м. Ужгород

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород та в особі Сімерської сільської ради Перечинського району, с. Сімер, Перечинський район

До Державного підприємства „Перечинське лісове господарство", с. Сімер, Перечинський район

Про стягнення 85 164,98 грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - М. Роман , прокурор Прокуратури Закарпатської області.

Від позивача 1- Данч Н.О., довіреність від 09.01.2014 № 51/05

Від позивача 2- не з'явився;

Від відповідача - Левицький А.О., довіреність від 03.11.2014.

Суть спору: В. о. прокурора Закарпатської області старший радник юстиції Балита Р.І., м. Ужгород звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород та в особі Сімерської сільської ради Перечинського району, с. Сімер, Перечинський район до Державного підприємства „Перечинське лісове господарство", с. Сімер, Перечинський район про стягнення 85 164,98 грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що службовою особою Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" вчинено службове недбальство, внаслідок якого охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів завдано істотну шкоду на загальну суму 85 164,98 грн., що підтверджується вироком Перечинського районного суду від 09.07.2014, який набрав законної сили.

Вказана сума підтверджується розрахунком, проведеним Державною екологічної інспекції в Закарпатській області на підставі акту перевірки від 20.05.2014, копією польової переліскової відомості пнів від 20.05.2014, розрахунком розміру шкоди нанесеної державі незаконним вирубуванням дерев в лісовому фонді квартал 14/33 Перечинського лісництва ДП „Перечинське ЛГ", постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" та ст. 20 Закону Україну „Про охорону навколишнього природного середовища".

Прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримали та просять позов задоволити повністю.

У ході судового розгляду справи представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву від 10.11.2014 та письмові пояснення від 08.12.2014 та від 15.12.2014, де Державне підприємство „Перечинське лісове господарство" не погоджується з доводами Прокуратури Закарпатської області і вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 105 Лісового кодексу відповідальність за порушення законодавства несуть особи, зокрема, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Незаконне вирубування дерев вчинене невстановленими особами відносно яких Перечинським РВУ МВС України в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження за ст. 246 Кримінального кодексу України (незаконна порубка лісу). За вказаних обставин, стверджує відповідач, приписи наведеної норми не дають правових підстав вважати, що відповідач, який є до того ж державним підприємством - постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими особами.

Крім того, 11.11.2014 року відповідач клопотав про необхідність витребувати докази, а саме в Перечинського РВУ МВС в Закарпатській області матеріали кримінального провадження №12014070130000202, в задоволенні якого суд відмовив.

Прокурором у справі 09.12.2014 надано суду письмове спростування на відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно вироку Перечинського районного суду від 09.07.2014 у справі № 304/897/14-к (набрав законної сили 11.08.2014), службову особу відповідача у даній справі - майстра лісу Андрійчик Й.Й. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, а саме службове недбальство, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них , що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам. Крім того, прокурор вважає, що відповідач не забезпечив охорону та збереження лісу від незаконної рубки. Відповідач як постійний лісокористувач, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду.

Представником позивача, Державною екологічною інспекцію в Закарпатській області, 09.12.2014 надано суду письмові пояснення по суті спірних відносин з урахування заперечень відповідача проти позову, де вказано, що ДП „Перечинське лісове господарство" як постійний лісокористувач зобов'язаний був зокрема, забезпечити охорону та захист лісових насаджень від незаконних вирубок, а тому в разі не виконанні покладених на нього обов'язків, в тому числі повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. Представник позивача вважає, що порушення саме відповідачем, як постійним лісокористувачем, вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу і завдані ним збитки повинні бути відшкодовані на підставі ст. 19, п.5 ч.2 ст. 105 Лісового кодексу України, а також ст. 1166 Цивільного кодексу України.

У судових засіданнях 13.11.2014 та 09.12.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 10 год. 30 хв. 09.12.2014 та до 12 год. 00 хв. 16.12.2014 відповідно.

Заслухавши представників учасників процесу та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області (позивач у справі) 20.05.2014 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП „Перечинське лісове господарство" в присутності його представників, про що складено акт перевірки, в якому зафіксовано факт незаконної вирубки дерев на території виділу 33 кварталу 14 Перечинського лісництва вказаного підприємства. Виявлено 13 пнів від незаконно зрубаних дерев, а саме: 12 пнів від породи дуб діаметрами на висоті пня в корі 52,52,54,56,56,58,62,64,64,64,64,74 см та 1 пень від породи ясень, діаметр на висоті пня в корі 60 см.

Обміри пнів проведено згідно п.4 примітки до додатку 1 Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", тобто діаметр пня дерева визначався як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра.

Державною екологічною інспекцією, з урахуванням складеного акту перевірки, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті незаконної вирубки дерев, який становить 85 164,98 грн.

Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.07.2014 майстра лісу Андрійчика Й.Й. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

У вироку зазначено, що Андрійчик Й.Й., займаючи згідно наказу директора Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" №53-к від 01.06.2013, посаду майстра лісу 4 обходу Перечинського лісництва ДП „Перечинське лісове господарство" до якого входить квартал №14, та у відповідності до ст. 89 Лісового кодексу України ч.1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та додатку до Положення „Про державну лісову охорону", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 року №976, будучи працівником правоохоронного органу обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і адміністративно-господарських обов'язків в установі, що входить до складу державної лісової охорони, та будучи наділеним відповідними повноваженнями по здійсненню охорони лісу, у період з листопада 2013 року по 25 березня 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконати такі належним чином, у порушення вимог посадової інструкції, ст. ст.90, 91 Лісового кодексу України, п. 4 Положення про державну лісову охорону, не вживав заходів щодо забезпечення охорони лісів від незаконних рубок на території виділу 33 кварталу 14 Перечинського лісництва ДП „Перечинське лісове господарство" щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства внаслідок незаконних рубок, заходи по охороні та захисту лісу від незаконних рубок та затриманні лісопорушників не приймав, протоколи про порушення лісового законодавства не складав, факту самовільної рубки деревини не задокументовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами, відносно яких Перечинським РВ ( з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження за ст.246 КК України, упродовж вказаного періоду часу, точний день та час слідством не встановлено, незаконну самовільну порубку дерев у ввіреній йому під охорону території лісу. Внаслідок протиправних діянь Андрійчина Й.Й. невстановленими слідством особами у вказаний період часу здійснено самовільну порубку у виділі 33 кварталу 14 Перечинського лісництва ДП „Перечинське ЛГ" 12 дерев породи дуб та 1 дерева породи ясен, загальною кубомасою 23,84 м. куб., що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП „Перечинське ЛГ" від 20 травня 2014 року, який складений спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Внаслідок службової недбалості Андрійчина Й.Й. охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів завдано істотну шкоду в розмірі 85 164,98 грн.

Отже, Державне підприємство „Перечинське лісове господарство", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив, з вини свого працівника, самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди та спричинення у зв'язку з цим збитків (Глава 82 Цивільного кодексу України).

В даному випадку правовідносини сторін, не пов'язані з виконанням зобов'язання, що випливають з договору. За таких обставин, слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (ст.1166 Цивільного кодексу України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язаннями, що виникає внаслідок заподіяння шкоди чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (ст. 1172 Цивільного кодексу України), що має місце у даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних із відшкодуванням шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

За приписами ч. 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Виходячи із загальних правил судового процесу (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України) відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В силу ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008, вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб). Акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначений акт складений Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

За змістом ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, що працівник відповідача внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, що, в свою чергу, спричинило збитки навколишньому природному середовищу, а відтак є підставою для стягнення з відповідача цих збитків у розмірі 85 164,98 грн.

За приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

В силу п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки в дохід спеціальних фондів Сімерської сільської ради Перечинського району, Закарпатського обласного бюджету та Державного бюджету України.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. ч. 4, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ: 22114603, Закарпатська область, Перечинський район, с. Сімер, вул.Карпатська, 74) суму 85 164 (вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 98 коп. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, шляхом їх зарахування одержувачам: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Сімерської сільської ради, що складає суму 42 582 (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 49 коп.; 20 відсотків до Спеціального фонду бюджету Закарпатського обласного бюджету, що складає суму 17 033 (сімнадцять тисяч тридцять три) грн. та 30 відсотків до Державного бюджету України, що складає суму 25 549 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять ) грн. 49 коп. на р/р 33114331700204, назва банку одержувача - ГУДКУ у Закарпатській області, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100.

3. Стягнути з Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ: 22114603, Закарпатська область, Перечинський район, с. Сімер, вул.Карпатська, 74) в дохід Державного бюджету (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, 38015610; банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області; код ЄДРПОУ суду 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.12.2014.

Суддя Л. М. Якимчук