Постановление суда № 41969779, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/800/29115/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на роботі

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов залишити без розгляду.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В даній справі є спірними накази, якими позивача було звільнено з займаної ним посади в запас Збройних сил України за порушення дисципліни, а саме накази ГУ МВС України в Харківській області № 217 о/с від 29.09.2011 року та МВС України № 1528 від 17.09.2011 року та № 1047 о/с від 19.09.2011 року.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду на оскарження спірних наказів, суди попередніх інстанцій зазначили, що місячний строк пропущений з поважних причин, так як з наказами МВС України № 1528 від 17.09.2011 року та № 1047 о/с від 19.09.2011 року позивач не був ознайомлений та дізнався про їх існування лише після подачі позовної заяви (06 лютого 2014 року), а з наказом ГУ МВС України в Харківській області № 217 о/с від 29.09.2011 року хоча і був ознайомлений 21 жовтня 2011 року, проте його оскаржити не міг у зв'язку з його затриманням 16.09.2011 року та перебуванням під вартою.

Під час ознайомлення з матеріалами справи, а також в своїй касаційній скарзі представники відповідача неодноразово заявляли клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення позивача з даним позовом.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили поважність пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом. Дане вказує на не дослідження питання ознайомлення позивача 21 жовтня 2011 рокуз наказом ГУ МВС України в Харківській області № 217 о/с від 29.09.2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка, з тексту якої вбачається про отримання позивачем витягу з наказу та трудової книжки, що вказує на припинення будь-яких трудових відносин з працівником. При цьому, даний наказ датований пізнішою датою, є останнім та таким, що фактично реалізує два попередні (№ 1528 від 17.09.2011 року та № 1047 о/с від 19.09.2011 року), шляхом звільнення позивача в запас ЗС України.

Висновки судів про неможливість оскарження відповідних наказів, зокрема про який позивачу особисто відомо, з підстав знаходження його під вартою, спростовується наявною фотокопією постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2011 року (число та місяць якої не можливо прочитати) (а.с.52-53), де визначено міру запобіжного захисту в рамках кримінальної справи, де його обвинувачують у вчиненні кримінального злочину передбаченого частиною 2 статті 367 КК України у вигляді підписки про невиїзд з місцем постійного проживання. Даний вид запобіжного захисту був незмінний, як це слідує з постанови того ж Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.09.2013 року.

Це підтверджується також тим, що позивач отримав копію наказу та трудової книжки 21 жовтня 2011 року, хоча станом до 26 вересня 2011 року дійсно перебував під вартою (постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2011 року).

Тому судам необхідно дослідити питання, щодо пропуску місячного строку звернення з позовом до суду, враховуючи проходження позивачем публічної служби (ч.3 статті 99 КАС України), з моменту його ознайомлення з наказом ГУ МВС України в Харківській області № 217 о/с від 29.09.2011 року, та вирішити питання, не обмежившись лише, наявними матеріалами справи щодо факту його ознайомлення з наказами № 1528 від 17.09.2011 року та № 1047 о/с від 19.09.2011 року як первинними.

Разом з тим, необхідно в рамках даної адміністративної справи встановити наявність відповідного вироку за наслідками розгляду вказаної кримінальної справи щодо позивача.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 рокуу справі № 820/1958/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець