Постановление суда № 41959148, 10.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/7756/14 Головуючий 1 інстанції: Клименко А.М.

Справа № 644/1406/14-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Пшенічної Л.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Курносовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої в особі його представника ОСОБА_2, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що останні не проживають у спірній квартирі: ОСОБА_1 - з 1996 року, ОСОБА_4 - з 2005 року зі своєї доброї волі, ніяких дій, які б свідчили про бажання збереження за особою права на житло, відповідачі не учиняли. Особистих речей, майна, яке б належало відповідачам, не має. Будучи пенсіонером, він вимушений із пенсії сплачувати комунальні платежі. Крім того, позбавлений можливості використати своє право на приватизацію житла.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_1 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, та вирішено питання щодо судових витрат.

Вказане рішення було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою третьої особи - Харківської міської ради, ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року було залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішенням суду першої інстанції, що ухвалене відносно особи, що його оскаржує, є таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив із того, що в ході судового розгляду достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відсутній у спірному житловому приміщенні протягом більше ніж шість місяців без поважних причин, тому дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 є таким, що втративправо користування спірною квартирою.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, як це передбачається вимогами ст. 303 ЦПК України, судовою колегією достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працює за кордоном у місті Сідней в Австрії, там має сім'ю - дружину і доньку. У зв'язку з вказаними обставинами останній не приймав участі у розгляді справи як у суді першої інстанції та, і в апеляційному суді, куди забезпечив явку свого представника.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачається вимогами ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання вимог вказаного процесуального закону ОСОБА_1 не надано належних та допустимих, у розуміння ст. 58 - 59 ЦПК України, доказів на підтвердження поважності причини не проживання в спірній квартирі та, що перебування його за межами України є тимчасовим.

За положеннями ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно визначився з юридичною оцінкою правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 та правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти, привів мотиви прийнятого рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 який діє від імені останнього на підставі довіреності від 26 серпня 2014 року, висновків суду не спростовують, підстав для їх задоволення, зміни чи скасування рішення відносно ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.

В іншій частині рішення не переглядалось.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року у забезпечення позову було заборонено вчиняти дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

У відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що згідно ст. 319 ЦПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, судова колегія вважає за необхідне скасувати заборону щодо вчинення дій по відчуженню спірної квартири.

Керуючись ст. ст. 154, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Скасувати заборону щодо вчинення дій по відчуженню квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, обрану на підставі ухвали судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -