Постановление суда № 41950706, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14381/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження КМ України від 16.05.2014 року №468-р про звільнення його з посади Голови Державної інспекції з питань захисту прав споживачів за порушення присяги державного службовця, про визнання протиправним та скасування наказу від 24.06.2014 року №168-к про звільнення ОСОБА_2, поновлення на посаді.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року позовні вимоги залишено без розгляду у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду суд першої інстанції послався на ту обставину, що позов подано до суду 18.09.2014 року, тоді як оскаржуваний наказ про звільнення позивача винесено 24.06.2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом від 16.05.2014 року №468-р ОСОБА_2 звільнено з посади Голови Державної інспекції з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги державного службовця ( п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Листом від 24.06.2014 року № 73-22/10, що направлений рекомендованим листом за №0315018805414 від 27.06.2014 року Держспоживінспекції України позивача повідомлено про те, що він звільнений з посади Голови Держспоживінспекції України на підставі розпорядження. До даного листа було додано копію розпорядження та наказу про звільнення.

Рекомендований лист було вручено позивачу 04.07.2014 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

До суду з даним позовом позивач звернувся 18 вересня 2014 року.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції послався на зазначену норму закону та прийшов до висновку, що встановлений законом строк для звернення до суду з позовом пропущено позивачем без поважних причин.

Спростовуючи доводи суду першої інстанції представник апелянта зазначив, що у розписці про вручення рекомендованого листа підпис про отримання такого листа вчинено не позивачем, а іншою невідомою особою.

Крім того, представник позивача зазначив, що позивач станом на 04.07.2014 року знаходиться за своїм місцем постійного проживання та реєстрації АДРЕСА_1, так як хворів і перебував під наглядом лікаря, а отже не міг отримати рекомендований лист у м. Києві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даній обставині, не перевірив, чи дійсно підпис в повідомленні про отримання кореспонденції є підписом позивача чи іншої особи, чи перебував останній на час вручення листа у м. Києві чи у м. Макіївка.

Наявність у рекомендованому повідомленні даних про отримання листа позивачем не можна вважати доказом того, що саме останній його отримав, а доказів того, що підпис від імені ОСОБА_2 вчинено саме ним, а не іншою особою, відповідачі до суду не надали.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу, про поновлення на посаді, позивач послався на ту обставину, що рішення про його звільнення є незаконним, порушує його права та інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде у даному випадку порушено право особи на судовий захист.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, виходячи з норм чинної Конституції України, а також з норм Міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовних вимог позивача без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи та прийняття відповідного рішення щодо законності звільнення з роботи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 199,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст. 160,195,199,202,212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню у подальшому не підлягає.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 17 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.