№ 41924339, 05.12.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2014 р. Справа № 802/3741/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

представників сторін:

позивача:Сосновського П.І. - директор, Куленко О.Я. - представник на підставі довіреності

відповідача: Прокопюк О.В., Кулик А.О. - представники на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: державного науково-виробничого підприємства "Пошук"

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось державне науково-виробниче підприємство "Пошук" (далі - ДНВП "Пошук") до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки №н 11/2-32-22-06/13308596 від 17 липня 2014 року та, відповідно, із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 000029/2206 та № 000030/2206 від 05 серпня 2014 року вважає їх протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив врахувати подані письмові заперечення (а.с. 53-55).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне науково-виробниче підприємство "Пошук" засновано на державній власності та є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство.

ДНВП "Пошук" створено 01 січня 1997 року наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті міністрів України від 01 листопада 1996 року № 120. Розпорядженням Кабінету міністрів України № 263-р від 10 травня 2012 року ДНВП "Пошук" віднесено до сфери управління Державного агентства земельних ресурсів України.

На податковий облік ДНВП "Пошук" в органах державної податкової служби взято 13 лютого 1997 року.

26 червня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області видано наказ № 239 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання державним науково-виробничим підприємством "Пошук" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості в частині законності отримання пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за МД: №401090000/2013/018716 від 12 вересня 2013 року.

На підставі наказу № 239 Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, робочою групою у складі керівника робочої групи Волкотруб І.В., головного державного ревізора-інспектора відділу валютного та митного аудиту управління податкового та митного Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, членом робочої групи Кулик А.О., головним державним інспектором відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Вінницької митниці Міндоходів, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України № 4495-VI від 13 березня 2012 року проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Держаним науково-виробничим підприємством "Пошук" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості в частині законності отримання пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за МД: №401090000/2013/018716 від 12 вересня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №н11/2-32-22-06/13308596 від 17 липня 2014 року, висновками якого встановлено порушення вимог п. 9.1, п. 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою урядів держав-учасниць Співдружності Незалежних держав від 20 листопада 2009 року, складає 5164 грн. 11 коп.

28 липня 2014 року позивачем були подані заперечення № 124 на зазначений акт перевірки (а. с. 20-22).

Проте, згідно відповіді на заперечення № 11695/10/02-32-22-06-07 від 01 серпня 2014 року Головне управління Міндоходів у Вінницькій області погоджується з висновками акта перевірки №н11/2-32-22-06/13308596 від 17 липня 2014 року та залишає заперечення без задоволення (а.с. 23-25).

На підставі зазначеного акту перевірки 05 серпня 2014 року Головним управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення № 000029/2206 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем 4303 грн. 43 коп. та штрафними санкціями 1075 грн. 86 коп. та податкове повідомлення-рішення № 000030/2206 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 860 грн. 68 коп. та за штрафними санкціями 215 грн. 17 коп.

15 серпня 2014 року ДНВП "Пошук" подано скаргу № 137 на податкові повідомлення рішення № 000029/2206 та № 000030/2206 (а.с. 29-32).

07 жовтня 2014 року Державна фіскальна служба України винесла рішення про результати розгляду скарги №4566/6/99-99-10-01-06-15, яким залишила скаргу № 137 від 15 серпня 2014 року без задоволення (а.с. 33-36).

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Митним кодексом України та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, ратифікованих Законом України № 3592-VI від 06 липня 2011 року (далі - Правила).

Відповідно до вимог ст. 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

Відповідно до п. 2.1 Правил, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

За приписами ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

З метою отримання преференційного режиму для підтвердження країни походження товару позивачем до Вінницької митниці було подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA3013010278 (3019173).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало визначене за результатами перевірки порушення вимог п. 9.1 п. 9.3 Розділу 9 Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

13 грудня 2013 року Вінницькою митницею до Уральської торгово-промислової палати Російської Федерації було направлено запит № 18/2-5953 з метою отримання підтвердження факту видачі сертифіката форми СТ-1 і даних, які в ньому містяться (а.с. 69-70).

Листом від 14 січня 2014 року Уральська торгово-промислова палата підтвердила факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA3013010278 (3019173) і достовірність даних зазначених в сертифікаті (а.с. 71). Окрім того, направлено акт експертизи походження товару № 0130101775 від 21 серпня 2013 року підтверджуючий критерії походження на підставі яких був виданий сертифікат (а.с. 71).

Однак, на переконання відповідача, що згідно отриманої інформації неможливо підтвердити адвалорну долю імпортної сировини в загальній вартості готової продукції. Вінницькою митницею було повторно направлено запити до Уральської торгово-промислової палати № 18/2-567 від 06 лютого 2014 року з проханням надати додаткові документи (74-75).

Листом від 14 березня 2014 року Уральська торгово-промислова палата повторно підтверджує факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA3013010278 (3019173) і достовірність даних зазначених в сертифікаті (а.с. 76). Однак, в зв'язку з тим, що Уральською торгово-промисловою палатою не надано Вінницькій митниці розрахунки вартісних показників іноземних матеріалів та собівартості готової продукції та документи, що підтверджують виконання правила адвалорної частки у зв'язку з тим, що документи, які надавалися для оформлення сертифікату повернуто заявнику. Тому керуючись, п. 5.3 Правил, відповідач дійшов висновку, що товар "Геодезичні прилади" не відповідає критерію походження і до них не може бути застосований режим вільної торгівлі у відповідності до Правил.

Проте, на переконання суду, такі доводи відповідача не можуть слугувати достатньою підставою для виникнення сумнівів щодо відомостей, які містяться у сертифікаті.

Суд вважає доцільним відмітити, що відповідно до пункту 9.3 Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, зокрема, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

При цьому, на переконання суду, підставою для надіслання запиту митним органом країни ввезення товару повинна бути хоча б одна з обставин, передбачена у п. 9.1 Правил визначення країни походження товарів, що свідчить про недійсність сертифікату внаслідок наявності у ньому недоліків, чітко визначених законодавством, а не на підставі сумнівів митного органу з приводу змісту актів експертиз чи інших документів.

Як випливає із матеріалів справи, Уральська торгово-промислова палата не відмовлялася надати митному органу країни ввезення необхідні документи, зазначивши, що сертифікат походження товару за формою СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA3013010278 (3019173) був виданий на підставі акту експертизи № 0130101775 від 21 серпня 2013 року. Також відповідачу повідомлялося, що документи, на підставі яких проводилася експертиза та видавався відповідний акт, були повернуті ДНВП "Пошук".

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Крім того, митне законодавство не ставить в пряму залежність одержання чи не одержання режиму вільної торгівлі від згоди чи не згоди митних органів країни ввезення товару зі змістом відповідей на їх запити, та не надає прав таким органам донараховувати на цій підставі суми платежів.

Так, пунктом 6.1 Правил визначено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Відповідно до п. 6.3 Правил визначено, що під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. З ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п. 6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Пунктом 6.7 Правил визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п. 2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифіката, який однозначно свідчить про країну походження товару.

Так, саме сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п. 6.1 Правил. Як зазначалось вище, перевіряючий орган в тексті акту перевірки вказав, що Уральська ТПП підтвердила факт видачі сертифіката СТ-1. Про наявність будь-яких розбіжностей чи неточностей у сертифікаті СТ-1 від 21.08.2013 року № RUUA 3013010278 (3019173) та в акті перевірки не зазначалось.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки наявність даних актів вимагається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

Враховуючи зазначене, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. В даному випадку, таким документом для ввезених "Геодезичних приладів" є сертифікат походження товару форми СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA 3013010278 (3019173). Окрім того, відповідачем не було виявлено недоліків чи неповноти у заповненні сертифіката, будь-які розбіжності про країну проходження товару у сертифікаті походження чи інших документах, крім посилань на неможливість підтвердження інформації були відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000029/2206 від 05 серпня 2014 року винесене Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000030/2206 від 05 серпня 2014 року винесене Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного науково-виробничого підприємства "Пошук" сплачений судовий збір в розмірі 182,70 гривень.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна