№ 41923719, 04.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5737/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Новікової Т.О.

представника позивача Іспанюк Ю.О.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - будівельне агентство «Промбуд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2014 року №0002322206.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" за результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2014 року №3531/15-53-22-06/35404912 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Топ Трейдінг за період січень та лютий 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку»" та виявлені порушення п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на 20576 грн. На підставі акту перевірки від 20.06.2014 року №3531/15-53-22-06/35404912 податковим органом винесенно податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002322206 (форми "Р").

Позивач не згоден з висновками, викладеними податковим органом у акті перевірки з огляду на наступне.

Висновки викладені в акту перевірки ДПІ у Приморському районі зроблені на підставі Акту ДПІ у Приморському районі за № 1822/15-53-22-03/38967665 від 01.04.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТОП Трейдінг" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень та лютий 2014 року".

Вказаним актом встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "ТОП Трейдінг" та контрагентами за період січень-лютий 2014 року. В ході проведеного аналізу інформації наявної в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів по вказаному підприємству, не можливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності на адресу підприємств покупців по ланцюгу постачання на загальну суму податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року - 38164,39 грн.

Однак, вищезазначений акт складений у квітні 2014 року, при цьому відповідач користувався даними щодо діяльності контрагента на момент здійснення перевірки у квітні 2014 року, а господарські операції між ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" та ТОВ "ТОП Трейдінг" існували у січні 2014 року, що не враховано податковою інспекцією.

Крім того, Акт ДПІ у Приморському районі за № 1822/15-53-22-03/38967665 від 01.04.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТОП Трейдінг" було скасовано постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 року, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року у відкриті касаційного провадження відмовлено.

Позивач вважає, що висновки викладені у акті перевірки від 20.06.2014 року №3531/15-53-22-06/35404912 не відповідають дійсності, є надуманими, оскільки під час проведення перевірки, відповідачем не були ретельно досліджені первинні документи, пов'язані із змістом та виконання договорів, що спричинило встановлення відповідачем в акті перевірки незаконних висновків щодо вказаних порушень та прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях і просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002322206, видане ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи довідковим листом про отримання повістки суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши обставини якими обґрунтовуються вимоги, а також докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.06.2014 року №1306-п та на підставі направлення від 06.06.2014 року №001377/1213 головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТОП Трейдінг» за періоди січень та лютий 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2014 року №3531/15-53-22-06/35404912, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198 ПКУ, підприємством ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період 20576 грн., як суму ПДВ від вартості робіт нібито отриманих від підприємства ТОВ «ТОП Трейдінг», підтверджуючи документи якого не мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

На підставі цього, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0002322206 від 07.07.2014 року, яким нараховану суму податкового грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 20575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10288, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками посадових осіб Приморської ДПІ викладеними у акті перевірки, позивач 26.06.2014 року подав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення на акт перевірки від 20.06.2014 року №3531/15-53-22-06/35404912 та листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.07.2014 року було повідомлено позивача, що висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству.

28.07.2014 року позивачем до Головного управління Міндоходів в Одеській області Міндоходів і зборів України було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення від від 07.07.2014 року №0002322206 та рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області Міндоходів і зборів України від 19.09.2014 року податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 року №0002782202 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, судом встановлено наступне.

ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" було укладено з ПП «ТОП Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38438310) договір підряду №011113 від 01.11.2013 року, згідно якого ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" (замовник) та ПП«ТОП Трейдінг» (підрядник). Відповідно до п.1 предметом договору є: підрядник зобов'язується власними силами та за допомогою своїх матеріалів, на свій ризик виконати, передбаченими цим договором роботи (кріплення гіпсових армованих плит, адреса об'єкту: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20), а замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх вартість. Відповідно до п.3 вартість робіт разом із вартістю використаних матеріалів визначається на підставі акту прийняття виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки о вартості виконаних робіт та витрат по формі КБ-3 та становить 156,00 грн. за 1 кв.м. в т.ч. НДС 20% - 26,00 грн. Ціна договору є динамічною та сторони керуються «Правилами визначення вартості будівництва» (ДБН Д.1.1-1-2000). Розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування належних до оплати коштів на поточний рахунок сторони (а.с.58-62).

ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" було укладено з ПП «ТОП Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38438310) договір підряду від 07.11.2014 року, згідно якого ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" (замовник) та ПП«ТОП Трейдінг» (підрядник). Відповідно до п.1 предметом договору є: підрядник зобов'язується власними силами та/або залученими силами та засобами, на свій ризик виконати, передбаченими цим договором роботи (реставрація та виготовлення внутрішних робіт, адреса об'єкту: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59), згідно з наданою проектною документацією. Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх вартість. Відповідно до п.3 вартість робіт разом із вартістю матеріалів визначається для кожного єтапу виконаних робіт в окремих додаткових угодах до даного договору. Підсумкова вартість робіт визначається по закінченню фактичного виконання робіт на об'єкті та визначається актом прийняття виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат по формі КБ-3. Оплата вартості робіт по даному договору здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування належних до оплати коштів на поточний рахунок підрядника (а.с.127-131).

Також, ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" було укладено з ПП«ТОП Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38438310) договір підряду від 03.02.2014 року, згідно якого ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" (замовник) та ПП«ТОП Трейдінг» (підрядник). Відповідно до п.1 предметом договору є: підрядник зобов'язується власними силами та за допомогою матеріалів замовника, на свій ризик виконати, передбаченими цим договором роботи (обробно-будівельні роботи, адреса об'єкту: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-а), згідно з наданою проектною документацією. Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх вартість. Відповідно до п.3 вартість робіт разом із вартістю матеріалів по даному Договору визначається на підставі акту прийняття виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат по формі КБ-3 та становить з урахуванням ПДВ - 12785,18 грн. При визначенні вартості договору сторони керуються «Правилами визначення вартості будівництва». Розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування належних до оплати коштів на поточний рахунок сторони (а.с.63-67).

Податковим органом під час проведення перевірки досліджено господарську операцію та встановлено, що ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" фактично фінансово-господарські операції з та ПП «ТОП Трейдінг» у період січень-лютий 2014 року не здійснювало, що підтверджується актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 1822/15-53-22-03/38967665 від 01.04.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТОП Трейдінг" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень та лютий 2014 року", у висновках якого зазначено про наявність ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ПП «ТОП Трейдінг» та контрагентами за період січень-лютий 2014 року на загальну суму податкового кредиту у розмірі 38164,39 грн.

Зазначене, на думку податкового органу, вказує на безпідставно сформований ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим за виконання ремонтних робіт на загальну суму ПДВ - 20576,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не підтверджено реальність здійснення ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" фінансово-господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ПП «ТОП Трейдінг» в січні-лютому 2014 року.

Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладеного позивачем з ПП «ТОП Трейдінг» угоди суд погодитись не може.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину застаттею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладеної позивачем угоди - нікчемним правочинам.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, зазначений в Акті перевірки від 20.06.2014 року, до теперішнього часу не визнаний недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" на укладення договорів з ПП «ТОП Трейдінг» без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та контрагентами у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів.

Зокрема, судом встановлено факт укладення договорів з ПП «ТОП Трейдінг» та виконання вищезазначених договорів підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами: довідками про вартість виконаних робіт, актами прийняття виконаних будівельних робіт, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарської операції, здійсненої позивачем з ПП «ТОП Трейдінг» у перевіряємий період, а саме, фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, зокрема з прямих матеріальних витрат.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від щодо нікчемності угод, укладених ТОВ "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" з ПП «ТОП Трейдінг» є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 цієї ж статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первинні документи, тобто податкова накладна, акт отримання виконаних робіт, платіжні доручення, що підтверджується матеріалами справи. Вказана податкова накладна була включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період та на підставі неї здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Акт ДПІ у Приморському районі за № 1822/15-53-22-03/38967665 від 01.04.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТОП Трейдінг" було скасовано постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 року та залишено в сили ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Примосрькому районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області відмовлено (а.с.132-153).

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем доведено факт здійснення господарської операцій з ПП "ТОП Трейдінг" було правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002322206, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 20575,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 10288,00 грн. є необґрунтованим та протиправним.

Відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Отже, актом перевірки, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09 та постанові 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.("Булвес "АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ", стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Отже суд, приходить до висновку, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про заниження "Торгово - будівельне агентство "Промбуд" у січні-лютому 2014 року доходів на суму 20576,00 грн. є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0002322206 від 07.07.2014р.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0002322206 від 07.07.2014р.

04 грудня 2014 року.