Постановление суда № 41904310, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2630/14 Головуючий у 1-й інстанції: ШрамкоЮ.Т. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Айронпласт», товариства з обмеженою відповідальністю «Рарт» про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 107768,20 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Печерського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Айронпласт», товариства з обмеженою відповідальністю «Рарт» про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 107768,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року у задоволенні позову - відмовлено.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", як відправником, укладено договір перевезення вантажу №010213, за умовами якого, перевізник бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до місця призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувача, а відправник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" підписані акти надання послуг № 102 від 28 лютого 2013 року та №225 від 29.03.2013 р., згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" надані послуги на загальну суму 107768,20 грн., в т.ч. ПДВ 17961,37 грн.

На виконання умов договору № 010213 від 01 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рарт" виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" податкову накладну від 28 лютого 2013 року № 26 та від 29 березня 2013 р. №12 на загальну суму 107768,20 грн., в т.ч. ПДВ 17961,37 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суду не було пред'явлено доказів на підтвердження укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" договору № 0102013 від 01 лютого 2013 року.

Крім того, первинних документів на підтвердження вчинення дій Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" з метою виконання своїх зобов'язань, згідно укладеного договору від 01 лютого 2013 року № 010213, суду також не було пред'явлено.

Як вбачається з акту перевірки від 18 жовтня 2013 року № 526/26552201/36848787, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки зроблені висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" вимог податкового законодавства та заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" податку на додану вартість в розмірі 17961,37 грн. за результатами дослідження договору поставки товарів № 010213 від 01 лютого 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт".

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" договору перевезення вантажу № 0102013 від 01 лютого 2013 року та доказів на підтвердження відображення господарських операцій, згідно вказаного договору, у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт".

Щодо доводів апелянта відносно того, що договір перевезення вантажу від 01 лютого 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим правочин має бути визнаний недійсним та до нього мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

До висновку щодо недійсності правочину вчиненого за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" позивач прийшов з тих підстав, що Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Хавін В.О. та Тарасенком А.Є. 26 серпня 2013 року та визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно, висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Крім того, норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

Отже, колегія суддів вважає, що вирок суду є як доказ неправомірності дій ОСОБА_2, які виразилися у сприянні порадами, наданням засобів та усуненням перешкод у незаконному створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Однак, вироком Шевченківського районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_2 пособництва службовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" в умисному ухиленні від сплати податків.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-к не може бути доказом на підтвердження того, що договір від 01 лютого 2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" без мети реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків та з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ"Айронпласт", не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 жовтня 2013 року № 526/26552201/36848787, оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі № 826/18108/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 81726552201 від 8 листопада 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 8 листопада 2013 року № 81726552201.

Так, вказаним рішенням встановлено, що господарська операція здійснювалася між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" на підставі договору від 01 лютого 2013 року №010213 в межах звичайної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є необгрунтованим, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

А.М. Горяйнов

Ухвалу складено у повному обсязі 12.12.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.