Постановление суда № 41903844, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/16005/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Стояновський Є. О. Стрілець О. І. Муха С. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 рокуу справі№ 2а-10692/10/0870за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»до за участюСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів Прокуратури Запорізької областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2а-10692/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі № 0001450805/0 від 30.11.2010 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.3 ст. 1, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, п. 7.7 ст. 7, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 7, 9, 86, 159, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго» складено акт № 485/08-05/00130926 від 19.11.2010 року, яким зафіксовано порушення відповідачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року в сумі 8 390 485,00 грн. із затримкою більше 90 календарних днів включно.

На підставі акта перевірки відповідачем 30.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001450805/0, яким позивачу визначено штраф в розмірі 4 195 242,54 грн. за платежем податок на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами з питань оподаткування не було передбачено право податкового органу на самостійну зміну призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні на сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість, та направлення таких сум при веденні оперативного контролю на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» подано податкову декларацію за березень 2010 року № 1561 від 20.04.2010 року, відповідно до якої визначено податкові зобов'язання до сплати в сумі 8 390 485,00 грн., граничний термін сплати яких припадає на 30.04.2010 року.

Факт своєчасної сплати позивачем підтверджується платіжними дорученнями.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» сплачено узгоджені податкові зобов'язання по декларації за березень 2010 року в сумі 8 390 485,00 грн. із затримкою більше 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно із пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Посилання відповідача на те, що у товариства був податковий борг по податку на додану вартість і тому кошти по вищевказаних платіжних дорученнях спрямовувались на його погашення, підлягають відхиленню, оскільки згідно із п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте, зазначена норма не надає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач не мав права самостійно розподіляти кошти та змінювати призначення платежів, визначені позивачем в платіжних дорученнях, а сума податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 8 390 485,00 грн. була у встановлені законом строки перерахована позивачем до бюджету відповідними платіжними дорученнями.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до помилкового тлумачення положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року у справі № 2а-10692/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак