Постановление суда № 41900895, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/34525/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011

у справі № 2а-7182/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галузеве підприємство «Промсервіс»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 № 0006221503/0/60969 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 892942,7 грн., в тому числі: 686879 грн. основного платежу та 206063,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ в м. Суми подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 5 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішення від 12.08.2010 № 0006221503/0/60969 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 892942,7 грн., в тому числі: 686879 грн. основного платежу та 206063,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної (камеральної) перевірки, викладені в акті від 30.07.2010 № 5914/15 319/36066710, про порушення вимог п.п 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за травень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Нафтогаззбут», за операціями з поставки природного газу за договором від 01.12.2009 № 01-01/ГЗ-10.

Висновки податкового органу ґрунтуються на даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року, на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Нафтогаззбут» у сумі 686879 грн., у зв'язку з тим, що вказаний контрагент не подав податкову звітність за квітень-травень 2010 року. Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, фактична поставка природного газу не оспорюється.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи з положень вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання природного газу в обсязі 3000000 тис.куб.м. з ТОВ «Нафтогаззбут» судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими накладними (від 21.04.2010 № 347, від 21.04.2010 № 349, від 22.04.2010 № 353, від 27.04.2010 № 365, від 05.05.2010 № 417, від 31.05.2010 № 466), платіжними дорученнями, виписками з банку, листом щодо транспортування газу від 28.09.2010 № 64-1726/7, актом приймання-передачі, актом закачки природного газу від 27.05.2010.

Зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків податкової звітності, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит непідтвердженим, законодавством не передбачено. У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв