Решение № 41889600, 11.12.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 р. Справа № 923/1682/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Довгань О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720

до: Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго", місцезнаходження: 75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева, буд. 41; ідентифікаційний код 21284482

про стягнення заборгованості в сумі 1382305,02 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

за участю представників сторін:

від позивача - Ященко Р.Ю. дов. № 14-135 від 13.05.2014 року

від відповідача - Мороз Л.Л. розпорядження № 277 від 08 листопада 2000 року, паспорт серія МО № 917426 виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області 21 березня 2001 року - директор;

- Рахімов В.А. дов. № 158/1-10 від 19.03.2014 року - представник

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (далі-позивач) звернувся з позовом до комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго", Херсонська область, м. Гола Пристань, (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1382305,02 грн., з яких: 1058940,75 грн. - основний борг; 127075,41 грн. - втрати від інфляції; 160612,97 грн. - пеня та 35675,89 грн. - 3 % річних, відповідно до умов договору № 13/3057-БО-ЗЗ купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ст. ст. 526, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідач визнав позовні вимоги в сумі стягнення основного боргу, проти стягнення пені і штрафних санкцій в заявленій позивачем сумі заперечує, посилаючись на відсутність вини, оскільки ціна на природний газ протягом року змінювалась, встановлені тарифи на теплову енергію не відповідають її собівартості, існує значна заборгованість споживачів. Просить суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені та штрафних санкцій на 50%. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у випадку стягнення штрафних санкцій на користь позивача в повному обсязі, це може призвести до банкрутства підприємства.

Справу розглянуто в судових засіданнях 27 листопада 2014 року та 11 грудня 2014 року.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі за текстом рішення - позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго" (надалі за текстом рішення - відповідач, покупець) був укладений договір №13/3057-БО-ЗЗ купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до п.1.1., 1.2. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (а.с. 11-16).

Додатковою угодою № 1 від 30 вересня 2013 року до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3057-БО-33 від 28 грудня 2012 року вносилися зміни до п. 5.2 та п. 5.5. ст. 5 "Ціна газу". Решта умов договору залишилася незмінною і обов'язковою для виконання сторонами (а.с. 17).

За п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору № 13/3057-БО-ЗЗ від 28 грудня 2012 року позивач поставив протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4025494,56 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 18-24):

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 січня 2013 року обсяг 200,524 тис. куб.м. на суму 934789,95 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу 28 лютого 2013 року обсяг 156,201 тис. куб.м. на суму 728167,84 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 березня 2013 року обсяг 158,867 тис. куб.м. на суму 740596,02 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 30 квітня 2013 року обсяг 9,324 тис. куб.м. на суму 43466,01 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 жовтня 2013 року обсяг 67,882 тис. куб.м. на суму 311478,99 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2013 року обсяг 87,217 тис. куб.м. на суму 400198,36 грн.

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2013 року обсяг 188,905 тис. куб.м. на суму 866797,39 грн.

Пунктом 6.1. договору, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем, у порушення п.6.1. договору, зобов'язання з оплати переданого природного газу у встановлені строки виконано частково, що підтверджується довідками позивача про сальдо з 01.01.13 по 30.06.14 та операції з підприємством "Міськтеплокомуненерго КП" з 01.01.13 по 30.06.14 (25-26), оборотно-сальдовою відомістю відповідача з 01.01.13 по 09.12.14 (а.с. 60). Зазначені обставини зумовили виникнення заборгованості в сумі 1058940,75 грн.

Позовні вимоги у сумі 1382305,02 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3057-БО-33 від 28 грудня 2012 року, у тому числі: 1058940,75 грн. основного боргу, 160612,97 грн. пені, 35675,89 грн. 3% річних, 127075,41 грн. втрат від інфляційних процесів стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати переданого природного газу виконано не в повному обсязі. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором № 13/3057-БО-33 від 28 грудня 2012 року становить 1058940,75 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1058940,75 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 160612,97 грн. пені, 35675,89 грн. 3% річних, 127075,41 грн. втрат від інфляційних процесів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати переданого природного газу в сумі 160612,97 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд врахував наступне.

На підтвердження обставин важкого фінансового стану, яким відповідач, зокрема, обґрунтовує клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій ним подано фінансовий звіт, де відображений баланс підприємства на 30.09.14 р. та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2014 р., який підтверджує збитковість діяльності підприємства відповідача в сумі 1483500 грн., дебіторську заборгованість в сумі 423300 грн. Так, кредиторська заборгованість відповідача становить 2999200 грн. Рух коштів по оплаті заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ у 2012-2014 роках наведено в оборотно сальдовій відомості за 01.01.2013-09.12.2014 р.р. (а.с. 60-61)

Інші обставини, на які посилався відповідач, обгрунтовуючи відсутність вини у виникненні заборгованості перед позивачем, судом до уваги не беруться, оскільки на підставі належних і допустимих доказів ним не доведені.

Позивачем на підтвердження збитковості господарської діяльності підприємства суду надано звіт про фінансові результати за 2013 р., баланс на 31.12.2013 р., де зазначена сума збитку у розмірі 10967767 грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги в сумі 35983529 тис.грн., розрахунками з бюджетом 2863886 тис грн., з оплати праці 1467 тис. грн., зобов'язання за довгостроковими та короткостроковими банківськими кредитами в сумі 99587317 тис. грн. та 21249001 тис. грн. відповідно. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 55452123 тис. грн. (а.с. 98-101)

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право суду передбачено і статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, якою також встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи винятковість даного випадку, що зумовлено особливістю здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, законодавчо обумовленою специфікою взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність та межі державного регулювання в енергетичній галузі, врегульовані положеннями Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", приймаючи до уваги соціальну спрямованість діяльності комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" по безперебійному забезпеченню тепловою енергією підприємств, організацій, установ, населення м. Гола Пристань, баланс інтересів сторін та їх фінансовий стан, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 25%.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 120759,73 грн.

Крім того, позивачем за прострочене відповідачем зобов'язання нараховано відповідачу втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення та 3% річних, розмір яких складає 127075,41 грн. та 35675,89 грн. відповідно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 1058940,75 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляційних процесів та 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, узгоджених сторонами в договорі, суд задовольняє ці вимоги в сумі заявленій до стягнення 127075,41 грн. та 35675,89 грн. відповідно.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем зі сплати судового збору, відносяться на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" місцезнаходження: 75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева, буд. 41; ідентифікаційний код 21284482, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720, 1058940,75 грн. - основного боргу, 120759,73 грн. - пені; 127075, 41 грн. - інфляційних втрат; 35675,89 грн. - 3% річних та 27646,10 грн. судового збору

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 40153,24 грн. пені

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Т.А. Остапенко