№ 41870673, 12.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3756/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ Процишина Н.Л. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-717-У від 13.04.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському м. Одеси (надалі по тексту - УПФУ в Суворовському районі м. Одеси), за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ Процишина Н.Л., в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ в Суворовському районі м. Одеси № Ф-717-У від 13.04.2012 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що за нормами абз.7 п.2 Указу Президента України № 727/98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», прийнятого на підставі перехідних положень Конституції України який був відмінений законом від 04.11.2011 року № 4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», та яким було встановлено, що єдиний податок перераховується Відділенням Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування -15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Позивач вказує, що за період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011р. нею сплачувався єдиний податок на суму 840 грн. та наступного дня після надходження коштів Державним казначейством перераховувались кошти до Пенсійного фонду України - 42 відсотки та на обов'язкове соціальне страхування -15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, тому нею соціальні платежі зроблені у складі єдиного податку, а порядку донарахувань єдиного соціального до сплати єдиного податку не має.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, відносно задоволення позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що ФОП ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок у 2010-2011 році не сплачувала, звіти не надавала, вимога від 13.04.2012 року № Ф-717 на суму 4010,30 грн. винесена відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-УІ та Інструкції від 27.09.2010 року № 21-5 «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник третьої особи третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 19.07.2002 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, з 2011 року по 2012 рік здійснювала свою діяльність на умовах сплати єдиного податку, взята на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (а.с. 104-106).

УПФУ в Суворовському районі м. Одеси відносно позивача прийнята вимога від 13.04.2012 року № Ф-717 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 4010,30 грн., вимогу сформовано за період 2010-2011 роки (а.с. 36).

17.10.2013 року державним виконавцем другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ було відкрито виконавче провадження № В-15/520 по виконанню вимоги № Ф-717-У, яку видано УПФУ в Суворовському районі м. Одеси 13.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 4010,30 грн. (а.с. 38).

26.12.2013 року державним виконавцем другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с. 43).

Судом встановлено, що відповідно до третього абзацу пункту 6.4. розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 від 27.09.2010 року, при формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Беручи до уваги норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року та норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 від 27.09.2010 року, вимога про сплату боргу № Ф-717-У від 13.04.2012 року, що оскаржує та просить скасувати позивач, це вимога від 13.04.2012 року № Ф-717, що була узгоджена з позивачем та їй присвоєно порядковий номер відповідно до третього абзацу пункту 6.4 розділу VI вказаної Інструкції.

Таким чином вимоги № Ф-717 та № Ф-717-У - це один і той же документ, що пройшов стадію узгодження з платником, та у зв'язку з відсутністю сплати боргу підготовлений для направлення в органи ДВС.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі та постанові суб`єктів владних повноважень, суд виходив з приписів ч. 3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про правомірність вказаної вимоги та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Спірні відносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, частина 4 статті 25 якого, зокрема, містить наступні приписи:

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, до компетенції відповідача належить прийняття у разі наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску вимоги, яка є виконавчим документом.

Згідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску серед іншого визначені фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону. Відповідно п.3 наведеної норми перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який не передбачає здійснення жодних реєстраційних чи перереєстраційних процедур таких платників з подальшою видачею відповідних документів.

Згідно п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року №22-2, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309, згідно до п.2.1 якого звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 14 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, визначених Декретом (у редакції чинній з 30.07.2010 року по 01.01.2011 року). Оскільки частина фіксованого податку є меншою від суми мінімального страхового внеску, Законом № 1058-ІУ встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, які є платниками фіксованого податку, здійснювати доплату, розмір якої є різницею між розміром мінімального страхового внеску та сумою страхового внеску, - сплаченого під час перерахування на рахунок державного казначейства суми фіксованого податку.

Єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно до п. 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року» № 2461-VI змінено підпункт 4 п. 8 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІУ, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків та інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Таким чином, до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року № 2461-VI позивач сплачувала лише єдиний податок з якого до Пенсійного фонду України спрямовувалась частина коштів у розмірі 42%. У випадку позивача при ставці єдиного податку на місяць 70 грн., щомісячна сума, що спрямовувалась до Пенсійного фонду складала 29,40 грн.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, розмір страхових внесків з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України для позивача становив: з липня по вересень 2010 року - 265,42 грн. на місяць, з жовтня по листопад 2010 року - 271,72 грн. на місяць, грудень 2010 року - 276,70 грн.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в 2011 році, мінімальний єдиний внесок становив: у січні-березні 2011 року - 326,53 грн., у квітні-вересні 2011 року - 333,12 грн., у жовтні-листопаді 2011 року -341,80 грн., у грудні 2011 року - 348,39 грн.

З огляду на викладене, позивача повинна була сплатити за 2010 рік страхові внески на загальну суму 1616,40 грн.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 (надалі Інструкція), якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до розділу 8 Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень установленим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції, у разі якщо страхувальник який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

Також суд зазначає, що у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-УІ, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до вказаного Закону.

Враховуючи положення підпункту 4.6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному року. Таким чином за 2011 рік - остаточний розрахунок повинен був бути поданий не пізніше 20 січня 2012 року.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок у періоді 2010-2011 роки не сплачувала, звіти не надавала, що не заперечувалось у судовому засіданні самою ОСОБА_1

Твердження позивача відносно оскарження нею вимоги № Ф-717 від 13.04.2012 року та нібито її неузгодженість спростовуються матеріалами справи (а.с. 103).

Відтак, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога від 13.04.2012 року № Ф-717-У (№ Ф-717) винесена відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про збір та обпік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 07.2012 року №2464-УІ та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірні вимога про сплату боргу винесена відповідачами в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює, як обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ Процишина Н.Л. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-717-У від 13.04.2012 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 грудня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ Процишина Н.Л. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-717-У від 13.04.2012 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).