Решение № 41850740, 09.12.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. Справа № 923/1629/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Голосків Хмельницької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії", м.Херсон

про стягнення 574 704 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Ставрост Р.Ю., представник за довіреністю № 8/550 від 26.06.2013р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" (відповідач) про стягнення 574 704 грн. 29 коп. на підставі договору про надання послуг № 7/107 від 07.06.2013 року.

Позивач в судове засідання не прибув. 18 листопада 2014 року позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» (відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг №7/107 від 07.06.2013 р. (далі - договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 63 ЦК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав умови договору. Вищевказане підтверджується підписанням актів про прийняття-передачу виконаних робіт (а.с.13, 14).

Умовами договору (п.3.1.) передбачено, що вартість послуг по виконанню сільськогосподарських робіт за цим договором встановлюється сторонами в розмірі 300,00 грн. без ПДВ за 1 га площі, на якій проведено збирання врожаю ріпаку зернозбиральними комбайнами.

В акті виконаних робіт від 30.06.2013 року зазначено, що вартість робіт становить 492000,00 грн.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що замовник проводить оплату по факту надання послуг наступним шляхом:

- 30% від загальної вартості виконаних робіт - відповідно до рахунку виконавця протягом 10 банківських днів з дня його отримання;

- 70% від загальної вартості виконаних робіт, що фіксуються на дату підписання акту виконаних робіт в доларах США, замовник зобов'язаний сплатити в еквіваленті долару США згідно міжбанківського курсу «ОТР Банк» не пізніше 1 листопада 2013 року.

За умовами ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 1 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним Банком України як уповноваженим органом держави.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що сторони в договорі можуть визначити інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад, не за курсом НБУ, а за курсом будь-якого комерційного банку).

Судом встановлено, що 05.07.2013 року відповідача сплатив частину грошових коштів в сумі 147600,00 грн., заборгувавши 344400,00 грн. Таким чином, станом на 05.07.2013 року заборгованість замовника по курсу долара США становила 42257,67 доларів США (курс долара США 8,15 підтверджується витягом зі Службового розпорядження №243 від 05.07.2013 р. Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - а.с.47). Станом на 22.08.2014 р. по курсу долара США із розрахунку 13,60 грн. за один долар США - заборгованість складає 574704,29 грн. (курс долара США 13,6 підтверджується витягом зі Службового розпорядження №158 від 22.08.2014 р. Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - а.с.20)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не погоджується з думкою відповідача, який з посиланням на п.3.2. договору, стверджує, що сторони визначили вартість виконаних робіт саме в гривні, без прив'язки до долару США і засвідчили ці обставини в акті виконаних робіт. На думку відповідача, цей акт фіксує об'єм фактично виконаної позивачем роботи і її вартість, тобто суму заборгованості відповідача перед позивачем у гривні, і сторони в подальшому не визначали суму заборгованості в іноземній валюті. Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що договір не носить зовнішньоекономічного характеру і сторони не могли визначити вартість робіт в іноземній валюті, вони не мають права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, оскільки вищевказані твердження відповідача спростовуються нормами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку, та стягуються в доход державного бюджету, оскільки позивач згідно чинного законодавства звільнений від сплати судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено про дату складення повного рішення.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 40/10, кВ.42, код ЄДРПОУ 33277131, п/р 26007056639001 в ХФ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в відділенні «Проскурівське» ЗАТ «ОТП Банк» в м.Хмельницький, МФО 300528, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 574704,29 грн. боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 40/10, кВ.42, код ЄДРПОУ 33277131, п/р 26007056639001 в ХФ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) в доход державного бюджету України (рахунок 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, код 03500045) судовий збір у розмірі 11494,08 грн.

Повне рішення складено 11.12.2014 р.

Суддя В.В.Литвинова