Постановление суда № 41844161, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/7942/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Левіцького Є.В., Савчук М.Ю.,

відповідача - Фокіної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі № 826/8423/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Медичний центр «Добробут»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Медичний центр «Добробут» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 № 0007272290 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу, з урахуванням письмових пояснень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на законність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Медичний центр «Добробут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт № 1282/22-90/31629319 від 29.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 522 290 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2011 року - 1 383 937 грн., за ІІІ - IV квартал квартали 2011 року - 4 522 290 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007272290 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 522 290 грн. основного платежу.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа» (виконавець) укладено договір № 01/08, за умовами якого виконавець за завданням замовника виконує ряд інформаційно-консультаційних послуг, а саме: організація отримання та оформлення будь-яких документів в дозвільній системі, юридичне консультування, рекламні послуги, маркетингові дії, консультації з фінансових питань.

На виконання зазначеного договору були складені податкові накладні, акти приймання робіт (послуг) за серпень-грудень 2011 року.

Висновки податкового органу, покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на наявності в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва кримінальної справи № 73-00209, порушеної по факту ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Охоронна Агенція «Вулкан» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та по факту фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) суб'єктів господарської діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що в 2011 році на рахунки транзитних підприємств, в тому числі і ТОВ «Снайпер Медіа» надходили грошові кошти з призначенням платежу за товар та послуги, разом з тим «Снайпер Медіа» не має необхідної матеріальної та кадрової бази для виконання документів, які б давали змогу з'ясувати фактичне здійснення господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт надання ТОВ «Снайпер Медіа» інформаційних та консультаційних послуг та доказів, які могли б підтвердити, що ТОВ «Снайпер Медіа» виконало роботи по виготовленню та розповсюдженню медичних бланків, листівок, буклетів, запрошень та іншої поліграфічної продукції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа», останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними; наявними доказами використання придбаних у ТОВ «Снайпер Медіа» послуг у власній господарській діяльності позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Однак, факт знаходження у провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва кримінальної справи № 73-00209, порушеної по факту ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Охоронна Агенція «Вулкан» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та по факту фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) суб'єктів господарської діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, не можна вважати встановленими обставинами щодо неправомірного формування витрат за результатами правовідносин у спірному періоді з контрагентом - ТОВ «Снайпер Медіа».

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний